А тем временем...

В мире

Facebook

Главная » Аналитика

Создана: 07 June 2016 в 05:36

Політолог Сергій Таран: Хто за що і яка влада відповідає…

Є три розуміння того, коли настає політична шизофренія у сприйнятті влади – російське, європейське і українське. В Росії ніколи не розуміли як влада може бути не абсолютною. Яка ж це може бути справжня влада, якщо вона бути між кимось поділена, – каже московит? Якщо влада поділена – це не влада, а безвладдя, яке веде до «часів смути»... На Заході, натомість, влада могла бути поділеною ще задовго до сучасного триподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Фото: Сергій Таран.

Опрос

Как вы оцениваете свой «добробут» - уровень жизни?

Показать результаты

Loading ... Loading ...

Політична фабула «Трьох мушкетерів» Олександра Дюми – це змагання між двома владами – короля і кардинала, яке досить спокійно сприймав звичайний люд.

Вихований у польській політичній культурі Богдан Хмельницького навіть у розпал повстання писав листи королю Владиславу IV з пропозиціями миру, у яких чітко розрізняв відповідальність за війну магнатів, шляхти, та власне, короля, у якому сподівався знайти стратегічного союзника.

Так, можна говорити, що це була політична гра Хмельницького, можна казати і про те, що саме через розхлябаність польської влади Польща програла російському абсолютизму, але головне тут не це, головне, що з часів середньовіччя у Європі формувалося розуміння поділу влад та відповідне усвідомлення, що кожен можновладець несе відповідальність у межах своїх прав і компетенцій.

А додайте до цього ще особливу владу не загнаних в колгоспи громад, які часто мали вплив на місцеву політику більшу, ніж столичні центри.

Пізніше це відобразилося у нинішньому делегуванні повноважень на рівень громад, через що ЄС часто називають «Європою регіонів»

Для російського ж простолюдина поділена влада була і лишається синонімом шизофренії – тоді як типовий європеєць вважає шизофренією культ царя й єдиновладдя.

Український суспільний розум завис десь посередині.

Абсолютну владу він категорично не сприймає. Але при цьому вплив «влади» для українця лишається абсолютним у його уяві – вона відповідальна за все – за війну Путіна, за економічну кризу, за те, що трубу прорвало в під'їзді, за невинесене сміття у власному дворі.

Особливість української шизофренії в тому, що українці вигнали царя з країни, але не вигнали царя з голови. Українці ризикують стати латентними фанатами жорсткого абсолютизму, «московитами-навпаки», що навпряд чи їх робить самодостатньою ідентичністю.

Найгірше у цьому «московитстві-навпаки» – це те, що в тому, і другому випадку відповідальність громадянина мінімальна – у Росії мінімально тому, що цар завжди правий, в Україні тому що влада завжди погана.

Де і яка відповідальність у кожного чиновника і яка відповідальність самого громадянина – в тому числі за вічно «нетаку» владу – лишається поза дужками українського сприйняття світу.

Навчитися розуміти: хто за що і яка влада відповідає, і за що, власне, відповідає сам громадянин – для більшості українців така ж трагедія як для московита: згодитись, що цар може помилятися.

Автор: Сергій ТАРАН, політолог, співзасновник та голова Правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій (Україна).
Источник:«Политика&Деньги» - politdengi.com.ua.

Нашли ошибку? Выделите и нажмите Ctrl+Enter

Ваш запрос обрабатывается....

Комментарии - Нет комментариев

Добавить комментарий

Развернуть форму



Актуально...

Самые обсуждаемые

Популярные

50 queries. 0.223 seconds.
50 / 0.223 / 13.69mb