А тем временем...

В мире

Facebook

Главная » Аналитика

Создана: 04 December 2016 в 09:42

Голова ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек: Грошово-кредитна політика не повинна знову стати загрозою для економіки країни…

Українська фінансова система стоїть напередодні важливої події – ухвалення Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік. На поточний рік такого документу ухвалено не було через тривалу паузу у формуванні нової Ради НБУ. Тепер цей орган сформовано. Оскільки у експертному середовищі розгорнулася дискусія щодо подальших пріоритетів грошово-кредитної політики, хочу акцентувати увагу на низці аспектів. Політика інфляційного таргетування щойно запроваджена, але вже принесла очевидну користь Україні. Незважаючи на суттєве підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та наслідки девальвації гривні, зростання індексу споживчих цін сповільнилося із 43,3% наприкінці 2015 року до 12,4% у жовтні 2016 року. Сьогодні очевидно, що закладений центральним банком на цей рік цільовий показник інфляційного таргетування 12%+-3% буде виконано, і дуже влучно.

Фото: Роман Шпек.

Опрос

Как вы оцениваете свой «добробут» - уровень жизни?

Показать результаты

Loading ... Loading ...

Що більше, показник базової інфляції, який відображає очищену від немонетарних чинників інфляційну тенденцію, стабілізувався на рівні 6-7% річних після 35% наприкінці 2015 року.

Суттєво зменшилася волатильність валютного ринку, що також сприяє вщуханню інфляції. Помірна інфляція є ключовим надбанням нової монетарної політики Національного банку України.

Ці успіхи вже даються взнаки у банківській системі та у реальному секторі економіки. Головною запорукою відновлення економічного зростання в Україні є макроекономічна стабільність.

Очевидно, що за інфляції 30-60% не може йтися про економічне зростання або зростання у банківській системі.

Сповільнення інфляції цього року дало змогу повернути зростання реальних наявних доходів домогосподарств (+5,6% у річному вимірі в ІІ кварталі), відновити зростання депозитної бази банків, нормалізувати очікування економічних агентів, зменшити процентні ставки за кредитами та закласти підґрунтя до розширення банківського кредитування. Зростання реального ВВП на 1,8% у ІІІ кварталі – не те, чим можна пишатися, але без сповільнення інфляції його б не було взагалі.

Варто нагадати, що окрім зовнішніх негативних чинників втрата макрофінансової стабільності 2014 року супроводжувалася великою грошовою емісією НБУ. Чиста грошова емісія за фондовим каналом (операції з ОВДП) 2014 року становила рекордні 171 млрд. грн., ще 43 млрд. грн. було спрямовано на емісію за кредитним каналом (рефінансування банків).

Негативний вплив цих операцій на валютний ринок, інфляційні тенденції та стан міжнародних резервів важко переоцінити. За підсумками 10 місяців 2016 року маємо від’ємну (!) чисту грошову емісію як за фондовим каналом (мінус 25 млрд. грн.), так і за кредитним каналом (мінус 27 млрд. грн.).

Наслідки відмови від емісійної підтримки держави та банків очевидні: інфляцію вдалося вгамувати, в економіці нарешті відновилося зростання, а центральний банк був спроможний не розпродавати резерви за випущені ним самим гроші, а навпаки придбати з ринку до резервів 1,6 млрд. доларів.

Дуже добре, що держава зробила пріоритетом усування причин емісії (дефіцит державних фінансів та НАК «Нафтогаз України», неплатоспроможні банки, збитки державних банків). І дуже важливо, щоб Україна більше не повторювала таких експериментів.

На жаль, сьогодні почастішали заклики підтримувати певні галузі емісійними засобами, для цього навіть вигадано дивний термін «грошово-промислова політика». Дуже добре пам‘ятаю досвід початку 1990-х років, коли для підтримки важливих галузей економіки Національний банк України здійснював великі обсяги грошової емісії. Тоді найважливішою галуззю вважали сільське господарство, яке отримало величезні обсяги пільгових кредитів. Наслідком стала гіперінфляція, яка призвела до тотального зубожіння українців та дестабілізації економіки.

Проте вже згодом, коли сільське господарство було позбавлене такої державної підтримки, воно показало чи не найпотужніше зростання продуктивності порівняно з іншими галузями: врожайність основних культур за останні 10 років подвоїлася без пільгових кредитів від держави та продовжує зростати. Це красномовний досвід, що не потрібно робити економіці «ведмежих послуг» у вигляді масованих пільгових кредитів, особливо в Україні.

Ми маємо визнати: розвиток кредитування в Україні ускладнений тим, що наша країна є країною великих ризиків. З перспективи банківської системи прямим наслідком цього є високі процентні ставки, яка всередині містять премію за ризик.

Тут є ринкові ризики, які завдяки стабілізації економіки та політиці Національного банку суттєво знижено. Вочевидь, зниження рівня процентних ставок у 2016 році завдячує трьом взаємопов’язаним тенденціям: 1) стабілізації валютного ринку та курсових очікувань; 2) стрімкому послабленню інфляційного фону; 3) зниженню процентних ставок НБУ.

За цих умов головною перепоною для подальшого зниження процентних ставок є неринкові ризики. Шалений рівень непрацюючих кредитів у банківській системі є прямим віддзеркаленням цієї проблеми. На жаль, добросовісні позичальники в Україні змушені сплачувати суттєву премію до процентних ставок за кредитами, яку формують недобросовісні позичальники, користуючись численними прогалинами в законодавстві, судовій і виконавчій практиці.

Відповідь на цю проблему лежить поза межами монетарної політики. Будь-яке штучне зниження процентних ставок тільки посилюватиме її, адже неповернення кредиту за будь-якого рівня ставок залишатиметься неповерненням кредиту та відповідними втратами для банків.

У цьому контексті дуже важливо, аби Правління Національного банку України та недавно сформована Рада НБУ посилили активність у напрямі сприяння законодавчому та практичному захисту прав кредиторів, збільшенні ефективності процедур банкрутства, усуванні численних «лазівок» для недобросовісних позичальників.

Макроекономічні ризики як складник вартості грошей в Україні великою мірою нівельовано (а в разі спроможності зменшувати інфляцію надалі через дотримання примату її таргетування їх можна скоротити ще), проте саме правові ризики неповернення кредитів залишаються головним складником загального кредитного ризику, що закладається у процентні ставки в Україні. Без цього жодна стратегія зменшення вартості грошей та доступності капіталу в Україні є неможливою.

Потрібно знімати і ризики здійснення бізнесу в Україні. Якщо залишатиметься високий ризик «наїзду» державних структур на власників, рейдерства, постійної зміни податкового законодавства чи обмежень на отримання дивідендів, то про жодну активізацію інвестицій не може йтися.

Тому потрібно не вигадувати «інвестиційні підтяжки», а робити Україну привабливою для інвестицій. До речі, одним із компонентів інвестиційної привабливості є поміркована та передбачувана грошово-кредитна політика.

Сьогодні проблеми України полягають не у грошово-кредитній політиці, а у відсутності реформ за багатьма іншими напрямами. Кредитування підприємств державою або штучне зниження процентних ставок може видаватися дуже привабливим рішенням.

Сумна іронія українських реалій полягає в тому, що найбільш привабливим державне кредитування може видаватися навіть не позичальникам, а тим, хто захоче розподіляти ці грошові потоки. Але трагедія подібних пропозицій полягає в тому, що прагненням простих відповідей на складні запитання ми втратимо і грошово-кредитну політику, і економічну стабільність, і залишки сподівань наздогнати інші європейські країни за рівнем розвитку.

Джерело.

Автор: Роман ШПЕК, голова ради Незалежної асоціації банків України.
Источник:«Политика&Деньги» - politdengi.com.ua.

Нашли ошибку? Выделите и нажмите Ctrl+Enter

Ваш запрос обрабатывается....

Комментарии - Нет комментариев

Добавить комментарий

Развернуть форму



Актуально...

Самые обсуждаемые

Популярные

44 queries. 0.216 seconds.
44 / 0.216 / 13.86mb