Последние новости

INFOX

Главная » Новости с меткой "аналітика" (Page 2)

  • Міліарди – за перемогу. Неофіційні причини вимоги ГФС про штраф до голови правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва на 8,3 млрд грн…

    Минулого тижня Державна фіскальна служба України виписала штраф на ім'я голови правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва на 8,3 млрд грн. Сталося це у критичний період: одразу після перемоги «Нафтогазу» над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі та в день засідання РНБО з питань енергетичної безпеки. У цей день Росія фактично заявила, що не буде виконувати рішення Стокгольмського арбітражу, і спробувала спровокувати енергетичну кризу в Україні, знизивши тиск подачі газу. За офіційною версією, штраф був виписаний через те, що «Нафтогаз» не надав потрібний пакет документів для розмитнення поставок російського газу у 2015 році, порушивши митні правила. Проте, за словами співрозмовників «Економічної правди» (ЕП) в уряді, існує ще одна версія - політична. Нібито прем'єр Володимир Гройсман, який давно конфліктує з Андрієм Коболєвим, використав ДФС як додатковий інструмент в боротьбі з головою «Нафтогазу» за контроль фінансових потоків НАК. Мета штрафу - зіпсувати свято газової перемоги. Чи є об'єктивні причини для виписування мільярдних штрафів «Нафтогазу» та його керівнику, в чому його звинувачує ДФС, і чим може закінчитися податкова суперечка?

  • Парламентар, екс-спікер Верховної Ради Володимир Литвин: Переможці у владі раптом забули власні обіцянки: у випадку позитивного судового рішення Стокгольмського арбітражного суду зменшити ціну на газ для населення України…

    І виконавча, і законодавча влада України радіють з приводу перемоги над «Газпромом» РФ відповідно до рішення Стокгольмського арбітражного суду. Ми також усі тішимося, що Україні «Газпром» повинен заплатити 2,56 млрд доларів США. А це - 69,12 млрд грн відповідно!.. Щоправда, чомусь переможці раптом забули обіцянки: у випадку позитивного судового рішення Стокгольмського арбітражного суду зменшити ціну на газ для населення. І в заявах найвищого рівня, щодо «торжества правди» про це жодного слова. Більше того, урядовці налаштовані на підвищення тарифів. Тому усім миром треба нагадати владі про необхідність дотримуватися обіцянок. Адже окрім усього іншого, високий суд виходив з того, що українці не можуть і не повинні сплачувати непідйомні тарифи. Звертаюсь до людей, організацій, органів місцевої влади та самоврядування надсилати вимоги, звернення щодо вирішення цього болючого питання. В іншому випадку байдужість поставить усіх на коліна. А цього не повинно бути.

  • Порошенко, Тимошенко, Гройсман – трикутник, в якому ділять не любов, а Україну…

    Попри очікуваний старт виборчої кампанії президента України восени 2018 року, перегони розпочалися вже зараз і перебувають в активній фазі. Потенційні учасники активізували кулуарну позиційну боротьбу, котра час від часу переходить у публічну площину. Чинний президент Петро Порошенко майже власними руками створив політичний любовний трикутник, на вершині якого поки що перебуває він сам. Але від подальшої конфігурації цієї геометричної фігури залежить не тільки політична кар'єра Порошенка, але й майбутнє України. Прийшовши до влади в результаті однотурових виборів, Порошенко не відповів на виклики, які перед гарантом Конституції ставив час та суспільство. АТО, що триватиме години, продаж «Рошену» – не повний перелік кричущих обіцянок Порошенка, котрі за майже п'ять років він не зміг чи не захотів виконати. Останній скандал, пов’язаний з відпочинком на Мальдівах, навіть західні партнери ототожнюють зі своєрідним «балом під час чуми» президента країни, яка вже чотири роки перебуває в стані неоголошеної війни. Прорахунки Порошенка фактично призвели до того, що йому крім «безвізу» ні з чим йти на другий термін. Це чудово розуміють і в близькому оточенні президента. Підтримка Порошенка країнами Заходу теж дедалі слабшає, це вже відчуває і населення. Звідси – чутки про позачергові вибори до Верховної Ради, орієнтовані більше на залякування партнерів по коаліції. Усе більше зрозуміло, що другий термін Петра Порошенка дуже примарний і безпосередньо залежить від здатності президента і Ко адекватно оцінити результати своєї роботи.

  • Бізнес та законодавці. Народний депутат України (фракція «Об’єднання «Самопоміч») Тетяна Острікова: Багато років бізнес в Україні розвивається не завдяки, а всупереч позиції держави…

    У стосунках з державою бізнес звик захищатись і боротись, а не вимагати і контролювати. Після Революції Гідності ситуація почала змінюватись, влада почала дослухатися до бізнесу і навіть зробила перші кроки назустріч – податковий компроміс в 2014, зниження ЄСВ в 2015, єдиний реєстр заявок на відшкодування ПДВ в 2016 році. На жаль, шлях українських економічних реформ можна описати «крок вперед, два назад». В 2017 році був нанесений нищівний удар добропорядному малому і середньому бізнесу надолугим блокуванням податкових накладних. Хоча бізнесу не так вже й багато треба від держави. Перше - і головне - прохання бізнесу до влади – не заважати. Мінімізація ролі держави сприятиме як інвестиційному клімату, так і зростанню економіки. У стосунках влади і бізнесу вже давно прийшов час змінити каральну функцію держави на сервісну. Треба дати підприємцям можливість займатись своєю справою, забезпечувати собі прибуток, а державі – сплату податків і наповнення бюджету. Друга вимога - це рівні умови та чесна конкуренція. Одні підприємці офіційно розмитнюють товари і платять в бюджет ПДВ, а інші завозять ці ж товари «вчорну», не сплачують податків і тим спотворюють конкуренцію. Одні підприємці чи іноземні інвестори вкладають кошти в розробку газових родовищ, а інші, близькі до влади, отримують безкоштовний доступ до родовищ та «дерибанять» ліцензії. Одним невмотивовано блокують податкові накладні, що призводить до втрати клієнтів і вилучення обігових коштів, а інших навіть не перевіряють…

  • Історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак констатує «солодку контрреволюцію» і сподівається на покоління, до успіху якого політично не доживуть Тимошенко й Порошенко…

    Професор Українського католицького університету Ярослав Грицак любить говорити про зміну поколінь. У лекції «Міф про міф реформування: еволюція чи революція?», прочитаній учасникам порадні «Вибори і антикорупція», організованої міжнародним фондом «Відродження» та «Київським діалогом», він також згадав про те, що покладає сподівання на нових українців. Щоправда, чекати на свій шанс, на думку історика, нове покоління буде ще чверть століття. Tvoemisto.tv занотувало найцікавіше з його лекції. Моя теза дуже проста: «революція закінчилася». І, на жаль, знову закінчилася поразкою. І я бачу, що виходом є третій майдан. Я дуже боюся третього майдану, бо як історик знаю, як розвивається революція. Найкращі революції – це ті, що вчасно зупиняються, бо ті, що не зупиняються, провадять країну до повної катастрофи. Але ідея третього майдану має бути іншою. Це повинна бути революція біля виборчих скриньок. На мою думку, в Україні повинні з’явитися нові політичні проекти, які за короткий час мають прийти до парламенту і мати свого власного президента. Тільки тоді можуть статися зміни. Ви можете сказати: «А що, змін немає?». Очевидно, що зміни є, їх дуже багато. Напевно, ніколи в Україні так багато не відбувалось, як в останні три-чотири роки...

  • Аналітик з безпекових питань Юрій Костюченко – про те, чи відповідає викликам оприлюднена владою Доктрина інформаціної безпеки України?..

    Які підходи до організації інформаційної протидії агресору можуть бути ефективними? Що саме треба захищати і якими методами? Чи відповідає викликам оприлюднена владою Доктрина інформаціної безпеки? Про це – у розмові Радіо «Свобода» із Юрієм Костюченком, аналітиком з безпекових питань, виконавчим секретарем Комітету із системного аналізу Президії НАН України.

  • Професор з питань національної безпеки Том Ніколз (США): Експертів або висміюють, або звеличують як всевидячих гуру – настав час перезапустити стосунки між експертністю та демократією…

    У 2002 році один визнаний історик написав, що популярні історії про оголошення «Ірландцям не подаватися» в США кінця ХІХ ст. - це міф. Річард Дженсен з Іллінойського університету заявив, що ці таблички - вигадка, «міфи про віктимізацію», що їх ірландські іммігранти передавали з покоління в покоління, доки ці міфи не набули нездоланного статусу міських легенд. Протягом понад десяти років більшість істориків приймали тезу Дженсена, а опонентів таврували як ірландсько-американських лоялістів (часом це робив навіть сам Дженсен). У 2015 році сталася історія, котра, здавалося б, стала живим втіленням смерті експертності: восьмикласниця на ім’я Ребекка Фрід заявила, що Дженсен помиляється, підкріпивши цю думку передусім своїм дослідженням матеріалів, знайдених у Google. Вона була ввічливою, але непохитною. «Він займався науковою роботою десятки років до мого народження, і виказувати неповагу до нього та його роботи - останнє, чого мені хотілося», - пізніше розповідала вона. Це виглядало як черговий випадок, коли розвинена не по роках дитина говорить досвідченому вчителю - заслуженому професору історії, не менше, - що він не виконав домашнє завдання. Проте виявляється, що вона мала рацію, а він помилявся. Такі знаки існували, і їх було не так вже й важко знайти.

  • Професор Георгій Почепцов: Пропаганда нас не полишає, вона завжди намагається мімікрувати під правду…

    Як багато ми знаємо про Facebook, інформаційну війну, нові медії, пропаганду, Цукерберга, політичний менеджмент та якісний інфопростір? Я переконана, що на кожне з цих слів знайдеться вузькопрофільний спеціаліст. Більше того, наша сучасність часто позбавляє нас конкретних, аргументованих думок. Наш час переповнений інформацією, яку давно фільтрують коди чи алгоритми, увага загубилась серед мільйонних гіперпосилань, а мозок – ніби процесор, який працює навіть коли ми спимо. Здається, людство готове до високих технологій, які дозволять записувати наші сни на відео, і переглядати їх суботніми вечорами, замість улюблених серіалів. Суспільство завжди буде критикувати або схвалювати внутрішні процеси і явища. Фактично, це свого роду такий аргументований діалог з колективними поглядами, а точніше з колективною мораллю. Нічого тут не вдієш. В основі поведінки людей, кажуть, закладене прагнення до гармонії, а ще до стабільності та якості життя. Але чи є місце думці, де «якість життя на пряму залежить від якості інформації»? Заслужений журналіст України, доктор філологічних наук, професор, експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій, медіакритик і автор численних праць з комунікаційних технологій – Георгій Почепцов, поділився своїми думками про якість інформації та місце нових медій сьогодні.

  • Філософ Сергій Дацюк: Втрата публічних моральних орієнтирів та втрата публічної можливості відрізняти добро від зла…

    Після голосування Верховної Ради за відставку Єгора Соболєва з посади Голови Антикорупційного комітету Голова парламенту Андрій Парубій раптом дозволив собі емоції, сказавши таке: «Я, як Голова Верховної Ради України, підтримав рішення Комітету. Але вважаю, що сьогоднішнє рішення не зробило український парламент сильнішим. Чотири роки тому більшість тут присутніх разом стояли на Майдані плече до плеча. І в мене іноді виникає питання: "Що з нами трапилось? Що з нами трапилось за тих чотири роки, колеги?.."». На якийсь момент голова Верховної Ради у метафоричній формі звернувся до сесійної зали парламенту – чи вірно ми робимо, коли того, з ким разом були на Майдані, так принижуємо? На якийсь час, здавалося, що він дійсно щирий, коли закликає відкидати конфлікти, відчувати відповідальність і потребу єдності. Голова Верховної Ради просив подякувати Єгору Соболєву народних депутатів. Але окремі оплески перекрили крики «Ганьба!».

  • Економіст, нардеп Олександра Кужель: Хто має зиск від того, що влада вперто називає «реформуванням» країни? А кому це просто унеможливлює життя…

    Майже щодня ми чуємо, як влада звідусіль говорить про реформи. Про те, що нібито вони потрібні не МВФ, не Світовому банку, а нам з вами, українцям. От і президент хвалиться якимись 144 реформами. Так, справді, всім зрозуміло, що в XXI сторіччі неможливо керувати країною як раніше, що всі ми потребуємо змін заради того, щоб жити краще, поліпшувати свій добробут, почуватися захищеними у власній державі. Власне, саме це і має бути метою проведення реформ. Чи не так? Не для МВФ, не заради міжнародних інституцій, а заради нас з вами. Ну, не можна ж припустити, щоб словом «реформи» камуфлювали перетворення, спрямовані на збагачення вузького прошарку суспільства, наближеного до нинішньої влади. Спочатку я написала цю статтю зовсім інакше. Вона містила економічні теорії, у ній було багато лібералізму, пасажів про кишені ефективності, викладок про олігополії та симукляри української політики. А потім я подумала: навіщо все це людям, кому це цікаво, окрім сотні експертів? Люди просто хочуть нормально жити, народжувати та спокійно виховувати дітей, любити, працювати, трохи подорожувати і не рахувати копійки до зарплати. Оскільки справжні реформи мають бути для всіх і кожного, то й розповідь про те, що відбувається, має бути зрозумілою для всіх. Давайте разом розберемося, хто має зиск від того, що влада вперто називає «реформуванням» країни, а хто внаслідок дій влади отримує тягар, що унеможливлює життя.

  • Історик-науковець Ярослав Грицак: Конфлікту між Україною і Польщею насправді немає…

    Український науковець, історик і публіцист, доктор історичних наук, професор Українського католицького Університету, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка, гість-професор (1996-2009) Центральноєвропейського університету у Будапешті, перший віце-президент (1999-2005) Міжнародної асоціації україністів, головний редактор наукового річника «Україна модерна», член редакційної колегії часописів Ab Imperio, Критика, Slavic Review, член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies, почесний професор НаУКМА, який має понад 500 наукових публікацій на історичну тематику. Відомий також своїми публіцистичними творами, Ярослав Грицак виклав короткий екскурс в історію протестних рухів Польщі, розповів, чим Польща – не Росія, зупинився на доленосній для поляків ролі «Солідарності» і пояснив, чому вважає, що конфлікту між Україною і Польщею насправді немає.

« Предыдущая  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14   ...  Следующая »

Новости в регионах

Днепр

May 2018
M T W T F S S
« Apr    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  
99 queries. 0.447 seconds.
99 / 0.447 / 14.96mb