Главная » Новости с меткой "аналітика" (Page 4)

  • Директор Світового банку у справах Бєларусі, Молдови та України Сату Кахконен: В Україні политично пов*язанними є 2% фірм, які контролюють більше 20% загального обігу та більше чверті активів всіх українских компаній…

    Революція Гідності, спричинена рішенням тодішньої влади призупинити підписання Угоди про асоціацію з ЄС, відобразила поширене невдоволення глибоко укоріненою корупцією. Україна боролася з корупцією і захопленням держави понад двадцять років, з часу незалежності. Адже олігархи домінують у великих секторах економіки країни, отримуючи ренту і впливаючи на державу через представництво в парламенті. Це дозволило олігархам підключитися до багатьох джерел корупції, серед іншого, в таких галузях, як енергетика, державні закупівлі, приватизація державних активів та податкове адміністрування. Ці недоліки у сфері управління створили економіку, яка значною мірою побудована навколо перерозподілу ренти. Модель економічного управління, в умовах якої на прийняття політичних рішень значний вплив справляє невелика група компаній, називається «кумівським капіталізмом».

  • Соціолог Ірина Бекешкіна: Філософ Мирослав Попович – людина з Пантеону українських видатних Особистостей…

    Перша думка, коли я дізналася про смерть Мирослава Володимировича Поповича – у небуття пішов цілий світ. Важко коротко охарактеризувати Поповича – він був надто різнобарвною, багатогранною, яскравою особистістю, із розмаїттям інтересів, захоплень, людських контактів, сфер діяльності. Знаєте, зараз часто зображають колишній Радянський Союз однією сірою фарбою – і нічого позитивного тоді не було, і люди були суцільні «совки». Але чому ж тоді СРСР так легко рухнув? Так, були люди, які відкрито боролися із радянською системою, але їх дуже оперативно ізолювали від суспільства, вони потрапляли у місця ув’язнення. І їхній голос більш був чутний за кордоном, ніж у радянській Україні. І були люди, які не виступали відверто проти системи, але день у день, самим фактом свого існування та впливу на оточення розхитували зашкарублу, догматичну, пафосну радянську систему…

  • Парламентар, екс-спікер Верховної Ради Володимир Литвин: Кулуарні домовленності – «велика політична справа»…

    Зачищення («зачистка») вулиці Грушевського у столиці України – наочний доказ і підтвердження: домовленості таки відбулися. Між БПП і НФ - стратегічною групою «високого рівня» на предмет поділу сфер впливу і утримання у такий спосіб влади. Сьогодні та у 2019 році. А відтак розпочалася «конструктивна робота», демонстрація «взаємопов’язаної відповідальності». Якби не були узгоджені позиції, не було б таких рішучих дій. Очевидно, порозумілися, що всі вони в одному «човні». А відтак не стали й далі терпіти «ініціативи громадськості», намагатись зберігати демократичний фасад. Інакше опоненти остаточно увірують в те, що з цією владою можна й потрібно рішучіше боротися, переходити до більш активних форм спротиву. Режими з низьким рівнем легітимності завжди дотримуються принципу: щоб обійтися «малою кров’ю», потрібно душити опір в зародку.

  • Міліарди – за перемогу. Неофіційні причини вимоги ГФС про штраф до голови правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва на 8,3 млрд грн…

    Минулого тижня Державна фіскальна служба України виписала штраф на ім'я голови правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва на 8,3 млрд грн. Сталося це у критичний період: одразу після перемоги «Нафтогазу» над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі та в день засідання РНБО з питань енергетичної безпеки. У цей день Росія фактично заявила, що не буде виконувати рішення Стокгольмського арбітражу, і спробувала спровокувати енергетичну кризу в Україні, знизивши тиск подачі газу. За офіційною версією, штраф був виписаний через те, що «Нафтогаз» не надав потрібний пакет документів для розмитнення поставок російського газу у 2015 році, порушивши митні правила. Проте, за словами співрозмовників «Економічної правди» (ЕП) в уряді, існує ще одна версія - політична. Нібито прем'єр Володимир Гройсман, який давно конфліктує з Андрієм Коболєвим, використав ДФС як додатковий інструмент в боротьбі з головою «Нафтогазу» за контроль фінансових потоків НАК. Мета штрафу - зіпсувати свято газової перемоги. Чи є об'єктивні причини для виписування мільярдних штрафів «Нафтогазу» та його керівнику, в чому його звинувачує ДФС, і чим може закінчитися податкова суперечка?

  • Парламентар, екс-спікер Верховної Ради Володимир Литвин: Переможці у владі раптом забули власні обіцянки: у випадку позитивного судового рішення Стокгольмського арбітражного суду зменшити ціну на газ для населення України…

    І виконавча, і законодавча влада України радіють з приводу перемоги над «Газпромом» РФ відповідно до рішення Стокгольмського арбітражного суду. Ми також усі тішимося, що Україні «Газпром» повинен заплатити 2,56 млрд доларів США. А це - 69,12 млрд грн відповідно!.. Щоправда, чомусь переможці раптом забули обіцянки: у випадку позитивного судового рішення Стокгольмського арбітражного суду зменшити ціну на газ для населення. І в заявах найвищого рівня, щодо «торжества правди» про це жодного слова. Більше того, урядовці налаштовані на підвищення тарифів. Тому усім миром треба нагадати владі про необхідність дотримуватися обіцянок. Адже окрім усього іншого, високий суд виходив з того, що українці не можуть і не повинні сплачувати непідйомні тарифи. Звертаюсь до людей, організацій, органів місцевої влади та самоврядування надсилати вимоги, звернення щодо вирішення цього болючого питання. В іншому випадку байдужість поставить усіх на коліна. А цього не повинно бути.

  • Порошенко, Тимошенко, Гройсман – трикутник, в якому ділять не любов, а Україну…

    Попри очікуваний старт виборчої кампанії президента України восени 2018 року, перегони розпочалися вже зараз і перебувають в активній фазі. Потенційні учасники активізували кулуарну позиційну боротьбу, котра час від часу переходить у публічну площину. Чинний президент Петро Порошенко майже власними руками створив політичний любовний трикутник, на вершині якого поки що перебуває він сам. Але від подальшої конфігурації цієї геометричної фігури залежить не тільки політична кар'єра Порошенка, але й майбутнє України. Прийшовши до влади в результаті однотурових виборів, Порошенко не відповів на виклики, які перед гарантом Конституції ставив час та суспільство. АТО, що триватиме години, продаж «Рошену» – не повний перелік кричущих обіцянок Порошенка, котрі за майже п'ять років він не зміг чи не захотів виконати. Останній скандал, пов’язаний з відпочинком на Мальдівах, навіть західні партнери ототожнюють зі своєрідним «балом під час чуми» президента країни, яка вже чотири роки перебуває в стані неоголошеної війни. Прорахунки Порошенка фактично призвели до того, що йому крім «безвізу» ні з чим йти на другий термін. Це чудово розуміють і в близькому оточенні президента. Підтримка Порошенка країнами Заходу теж дедалі слабшає, це вже відчуває і населення. Звідси – чутки про позачергові вибори до Верховної Ради, орієнтовані більше на залякування партнерів по коаліції. Усе більше зрозуміло, що другий термін Петра Порошенка дуже примарний і безпосередньо залежить від здатності президента і Ко адекватно оцінити результати своєї роботи.

  • Бізнес та законодавці. Народний депутат України (фракція «Об’єднання «Самопоміч») Тетяна Острікова: Багато років бізнес в Україні розвивається не завдяки, а всупереч позиції держави…

    У стосунках з державою бізнес звик захищатись і боротись, а не вимагати і контролювати. Після Революції Гідності ситуація почала змінюватись, влада почала дослухатися до бізнесу і навіть зробила перші кроки назустріч – податковий компроміс в 2014, зниження ЄСВ в 2015, єдиний реєстр заявок на відшкодування ПДВ в 2016 році. На жаль, шлях українських економічних реформ можна описати «крок вперед, два назад». В 2017 році був нанесений нищівний удар добропорядному малому і середньому бізнесу надолугим блокуванням податкових накладних. Хоча бізнесу не так вже й багато треба від держави. Перше - і головне - прохання бізнесу до влади – не заважати. Мінімізація ролі держави сприятиме як інвестиційному клімату, так і зростанню економіки. У стосунках влади і бізнесу вже давно прийшов час змінити каральну функцію держави на сервісну. Треба дати підприємцям можливість займатись своєю справою, забезпечувати собі прибуток, а державі – сплату податків і наповнення бюджету. Друга вимога - це рівні умови та чесна конкуренція. Одні підприємці офіційно розмитнюють товари і платять в бюджет ПДВ, а інші завозять ці ж товари «вчорну», не сплачують податків і тим спотворюють конкуренцію. Одні підприємці чи іноземні інвестори вкладають кошти в розробку газових родовищ, а інші, близькі до влади, отримують безкоштовний доступ до родовищ та «дерибанять» ліцензії. Одним невмотивовано блокують податкові накладні, що призводить до втрати клієнтів і вилучення обігових коштів, а інших навіть не перевіряють…

  • Історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак констатує «солодку контрреволюцію» і сподівається на покоління, до успіху якого політично не доживуть Тимошенко й Порошенко…

    Професор Українського католицького університету Ярослав Грицак любить говорити про зміну поколінь. У лекції «Міф про міф реформування: еволюція чи революція?», прочитаній учасникам порадні «Вибори і антикорупція», організованої міжнародним фондом «Відродження» та «Київським діалогом», він також згадав про те, що покладає сподівання на нових українців. Щоправда, чекати на свій шанс, на думку історика, нове покоління буде ще чверть століття. Tvoemisto.tv занотувало найцікавіше з його лекції. Моя теза дуже проста: «революція закінчилася». І, на жаль, знову закінчилася поразкою. І я бачу, що виходом є третій майдан. Я дуже боюся третього майдану, бо як історик знаю, як розвивається революція. Найкращі революції – це ті, що вчасно зупиняються, бо ті, що не зупиняються, провадять країну до повної катастрофи. Але ідея третього майдану має бути іншою. Це повинна бути революція біля виборчих скриньок. На мою думку, в Україні повинні з’явитися нові політичні проекти, які за короткий час мають прийти до парламенту і мати свого власного президента. Тільки тоді можуть статися зміни. Ви можете сказати: «А що, змін немає?». Очевидно, що зміни є, їх дуже багато. Напевно, ніколи в Україні так багато не відбувалось, як в останні три-чотири роки...

  • Аналітик з безпекових питань Юрій Костюченко – про те, чи відповідає викликам оприлюднена владою Доктрина інформаціної безпеки України?..

    Які підходи до організації інформаційної протидії агресору можуть бути ефективними? Що саме треба захищати і якими методами? Чи відповідає викликам оприлюднена владою Доктрина інформаціної безпеки? Про це – у розмові Радіо «Свобода» із Юрієм Костюченком, аналітиком з безпекових питань, виконавчим секретарем Комітету із системного аналізу Президії НАН України.

  • Професор з питань національної безпеки Том Ніколз (США): Експертів або висміюють, або звеличують як всевидячих гуру – настав час перезапустити стосунки між експертністю та демократією…

    У 2002 році один визнаний історик написав, що популярні історії про оголошення «Ірландцям не подаватися» в США кінця ХІХ ст. - це міф. Річард Дженсен з Іллінойського університету заявив, що ці таблички - вигадка, «міфи про віктимізацію», що їх ірландські іммігранти передавали з покоління в покоління, доки ці міфи не набули нездоланного статусу міських легенд. Протягом понад десяти років більшість істориків приймали тезу Дженсена, а опонентів таврували як ірландсько-американських лоялістів (часом це робив навіть сам Дженсен). У 2015 році сталася історія, котра, здавалося б, стала живим втіленням смерті експертності: восьмикласниця на ім’я Ребекка Фрід заявила, що Дженсен помиляється, підкріпивши цю думку передусім своїм дослідженням матеріалів, знайдених у Google. Вона була ввічливою, але непохитною. «Він займався науковою роботою десятки років до мого народження, і виказувати неповагу до нього та його роботи - останнє, чого мені хотілося», - пізніше розповідала вона. Це виглядало як черговий випадок, коли розвинена не по роках дитина говорить досвідченому вчителю - заслуженому професору історії, не менше, - що він не виконав домашнє завдання. Проте виявляється, що вона мала рацію, а він помилявся. Такі знаки існували, і їх було не так вже й важко знайти.

  • Професор Георгій Почепцов: Пропаганда нас не полишає, вона завжди намагається мімікрувати під правду…

    Як багато ми знаємо про Facebook, інформаційну війну, нові медії, пропаганду, Цукерберга, політичний менеджмент та якісний інфопростір? Я переконана, що на кожне з цих слів знайдеться вузькопрофільний спеціаліст. Більше того, наша сучасність часто позбавляє нас конкретних, аргументованих думок. Наш час переповнений інформацією, яку давно фільтрують коди чи алгоритми, увага загубилась серед мільйонних гіперпосилань, а мозок – ніби процесор, який працює навіть коли ми спимо. Здається, людство готове до високих технологій, які дозволять записувати наші сни на відео, і переглядати їх суботніми вечорами, замість улюблених серіалів. Суспільство завжди буде критикувати або схвалювати внутрішні процеси і явища. Фактично, це свого роду такий аргументований діалог з колективними поглядами, а точніше з колективною мораллю. Нічого тут не вдієш. В основі поведінки людей, кажуть, закладене прагнення до гармонії, а ще до стабільності та якості життя. Але чи є місце думці, де «якість життя на пряму залежить від якості інформації»? Заслужений журналіст України, доктор філологічних наук, професор, експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій, медіакритик і автор численних праць з комунікаційних технологій – Георгій Почепцов, поділився своїми думками про якість інформації та місце нових медій сьогодні.

« Предыдущая  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16   ...  Следующая »

Новости в регионах

Днепр

October 2018
M T W T F S S
« Sep    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  
64 queries. 0.762 seconds.
64 / 0.762 / 17.18mb