Последние новости

INFOX

Главная » Новости с меткой "політика" (Page 2)

  • Вибори в Україні. Інвестиційний банкір Олександр Гаврутенко: Сьогодні багато хто в Україні говорить про праймеріз…

    Патріотичні сили, демократичні сили, опозиційні сили, опозиційно-демократичні сили – всі навколо цього терміну створюють інформаційний шум. Без найменшого наміру до реальних дій. Тому все це поки що виглядає як маніпуляція і загравання з виборцями, а попросту кажучи – як банальна політтехнологія, яка до демократії і народовладдя немає жодного стосунку. А що таке «праймеріз» насправді і чи всі розуміють, для чого вони? Якщо дивитися на визначення цього терміну – «первинні вибори», «перший етап виборів» щось перше, щось важливе, основне, то «праймеріз» – це і є та основна демократична процедура, яка має визначити, хто повинен брати участь у виборах, чи то в президентських, чи навіть у депутати на округах, у мери тощо. Не кожний сам по собі вирішує: «Я йду в президенти, в депутати, в мери», а в партіях на внутрішньопартійних праймеріз це визначають члени партії. Але, на жаль, в Україні немає жодної партії, всередині якої є хоч якісь ознаки демократичності чи внутріпартійної конкуренції. Навіть коли вони називають себе демократичними, там ні в кого і думки не виникає поширювати демократичні принципи в межах самої політичної сили. Є лідер, є засновник, є спонсор – вони все визначають. Вони і створювали ці партії, щоб одноосібно керувати й вирішувати всі ті політично-демократичні формальності. То про які праймеріз вони можуть заявляти? Або ж навколо чого можуть об’єднуватися різні політичні проекти, з різними ідеологіями, які начебто в них є? Де в них та сфера перетину інтересів, у якій вони могли б між собою домовитися? Її не існує, і тому ніхто з них реальних праймеріз не проведе…

  • Вибори: небокрай України затуляють зграї реваншистських птахів з «опозиційною» відзнакою…

    Хижі «птахи опозиції» летять на вибори зграями: на чолі першої – Льовочкін та Бойко, другої – Новинський та Колесников. За лаштунками - інвестори Фірташ та Ахметов. На підльоті – різнокольорові «пташенята Медведчука»… «Ви знаєте, мені бути що у владі, що в опозиції – не ново. Я уже 6 разів змінював позицію: то у владі був, то в опозиції, то знову у владі. Зараз от готуємось знову повернутись. Це буде сьома уже зміна», – віджартовується від запитання УП про можливий «реванш» один із лідерів «Опозиційного блоку» (ОБ) - олігарх Сергій Льовочкін. За великим рахунком, його слова – це констатація очевидної тенденції. Щоб побачити її, не треба говорити з Льовочкіним, можна просто відкрити дані будь-якого соціологічного опитування. Прогнози на вдалий реванш не викликали б жодного подиву, якби говорились не лідером партії, саме існування якої ще чотири роки тому проглядалося дуже туманно крізь дими палаючих шин на Євромайдані.

  • Президентські вибори в Україні: екс-міністр оборони, полковник Гриценко, який ніяк не може жалітися на те, що йому «не пишуть»…

    «Коли Степанович потрапить до другого туру, можна буде спокійно відкорковувати шампанське, бо це – гарантована перемога на виборах. Правда, як у той другий тур попасти, ніхто не знає», – ділиться з УП проблемами лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка один з його соратників. Питання «Як потрапити до другого туру?» бентежить колишнього міністра оборони більше восьми років. Він уже двічі балотувався в президенти України і двічі програвав. На виборах 2010 року результат Гриценка був відверто поганим, тоді він набрав лише 1,2% голосів. Але за чотири роки, на президентській гонці 2014-го, підсумок був кращим – його підтримали 5,48% виборців. Тоді Гриценко став четвертим, його випередили Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Олег Ляшко. Такі результати віщували партії Гриценка впевнений прохід до Верховної Ради. Але не сталося, як гадалося. Через відсутність серйозного медіаресурсу й атаки з боку конкурентів у 2014 році «Громадянська позиція» опинилася за бортом парламенту та отримала лише трохи більше 3% голосів за необхідних 5. Через багатообіцяючі старти і провальні фініші Гриценка часто називають «першим непрохідним кандидатом». Такому не найприємнішому іміджу він може дякувати виключно собі. Під час кампанії 2010 року саме його команда вигадала йому передвиборний слоган «Прохідні самі пройдуть. А я голосую за Гриценка!». Тепер у нього з’явився шанс виправити ситуацію. Гриценко ще ніколи не мав такого стартового рейтингу, як зараз. За нього готові проголосувати близько 16% українців серед тих, хто вже визначився з вибором. У соцдослідженнях його випереджає лише Юлія Тимошенко, яку готові підтримати приблизно 20%. І якщо ця двійка потрапить до другого туру – Тимошенко не матиме шансів. Тому лідер «Громадянської позиції» готується до останнього бою. У його оточенні переконують: якщо Гриценко програє втретє, то більше не балотуватиметься. Фактично, це боротьба не тільки з політичними конкурентами чи олігархами, які його «мочать» на своїх телеканалах, це боротьба з тінню минулого і з самим собою. «Українська правда» з’ясовувала, як Анатолій Гриценко готується до президентських виборів, хто йому допомагає, з ким веде переговори, які проблеми стоять перед ним та чому політику так важливо покінчити з минулим.

  • У гонитві за підтримкою нових виборців лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко йде на великий ризик…

    Нещодавно в розмові з «Українською правдою» колишній екс-президент України Леонід Кравчук згадував, як йшов вулицею і побачив великий білборд з обличчям Юлії Тимошенко. На ньому вона – у незвичному амплуа: розпущена коса, окуляри в темній оправі, чорний гольф. На борді напис: «Новий курс України». Кравчука зацікавила ця реклама. Він подзвонив до Тимошенко. «Що значить новий курс? От незалежність – це новий чи старий курс? Це вічний курс! Тобто українці визначили курс України ще на референдумі», – розповідає УП про своє здивування від побаченого екс-президент. На це Тимошенко заспокоїла Кравчука, що ніхто не пропонує змінювати геополітичний напрям країни. «Вона каже про наші можливості. Скажімо, подивитися по-новому на корупцію, по-новому на управління, по-новому на можливості економічного і соціального розвитку», – пояснює екс-президент меседж Тимошенко до виборців. Він явно симпатизує лідерці «Батьківщини». Її новий курс звучить як калька «New deal» американського президента Франкліна Рузвельта.

  • Президентські вибори в Україні: «Порошенко потрібен Тимошенко – так само, як і вона йому»…

    «Що ви будете робити з Тимошенко?», – поцікавився якось один з авторів в одного з найближчих соратників президента Петра Порошенка. «Тягнути її. Вони ж не виживуть одне без одного!», – напівжартома відповів він. І серйозно додав: «Порошенко їй потрібен так само, як і вона йому». Як би абсурдно не виглядала ця теза, ставитися до неї варто з усією серйозністю. Здавалося б, саме дует Тимошенко-Порошенко підходить на роль найзапекліших противників, кожному з яких треба будь-що знищити іншого. Насправді ситуація складніша. Одне без одного вони навряд чи виграють. Для Тимошенко сильний президент життєво важливий. Доки є Порошенко, доти вона може йому опонувати, доти має до кого бути в опозиції. Якби Петро Олексійович раптом зник з електоральних рейтингів, то Юлія Володимирівна опинилась би на страшному роздоріжжі: або конкурувати з Юрієм Бойком, або – з кимось з умовної групи "нових демократів", як то Анатолієм Гриценком. В обох випадках другий тур для Тимошенко буде надскладним. У той час, як у Порошенка вона виграє з подвійною перевагою. Попри це Петро Олексійович так само потребує такої конкурентки, як Тимошенко.

  • Кандидатом на президентсво в Україні від екс-регіоналів може стати голова фракції «Опозиційний блок», колишній віце-прем’єр Юрій Бойко…

    Політичні метаморфози... У лютому 2014 року з Межигір’я екстрено вивозили цінності: античні скульптури, стоси картин, коштовні вази. Все це швидко заносили у вантажівки та гелікоптери. Віктор Янукович поспіхом тікав з країни, залишаючи напризволяще свої корупційні маєтки, товаришів, ворогів та все, що він любив і ненавидів. Тоді ніхто з соратників екс-президента не знав, що їх чекатиме далі. Більше того, колишні регіонали не були впевнені, що після Майдану вони взагалі зможуть нормально працювати в Україні. Не пройшло й місяця, як на оточення Януковича посипались санкції з боку ЄС та США. Сам список екс-посадовців був складений безпосередньо в Україні за поданням тодішнього в.о. генпрокурора Олега Махніцького. І в ньому, на подив, не виявилося ні прізвищ Вадима Новинського, Сергія Льовочкіна чи Юрія Бойка, ні одіозних олігархів – Дмитра Фірташа і Рината Ахметова… Нині запасним аеродромом голосів стають опозиціонери з числа екс-регіоналів. Сьогодні партія «Опозиційний блок» (ОБ) входить в п’ятірку найпопулярніших політичних сил, базовим регіоном якої є Східна Україна. Є в ОБ потенціал і на президентські вибори. Кандидатом від екс-регіоналів може стати голова фракції «Опоблок», колишній віце-прем’єр Юрій Бойко. Після Юлії Тимошенко та Анатолія Гриценка він наразі третій у рейтингах серед ймовірних претендентів на пост глави держави.

  • Політик Роман Безсмертний – про приклади сучасного консерватизму і протистояння внутрішньому сепаратизму…

    Ердоган – яскравий приклад сучасного консерватизму. Для Туреччини – це серйозний ідеологічний важіль. Сьогодні, наприклад, він об’єднує країну в протистоянні внутрішньому сепаратизму. І такий курс, очевидно, замовлений суспільством. Мітинги лідера все ще збирають мільйони. І авторитарність поглядів Ердогана хоч і вада, але водночас данина традиції. Зрештою, Кемаль Ататюрк в перекладі означає «Батько турків». Тобто, певний вождізм все-таки притаманний цій мусульманській країні. Варто пам’ятати, що Туреччина політично дуже активна країна, тому за 15 років правління в статусі прем’єра і президента Ердогану довелося пережити не одні дострокові вибори. Він завжди діяв технологічно. Запропонована ним глибинна конституційна реформа мала трансформувати країну у президентську республіку. Аби зміни набрали чинності, треба було чекати чергових виборів. На те, що довіра до нього похитнулася, Ердоган відповів дочасними виборами. Фактично стрибнувши на підніжку потяга, який вже відходив. Він переміг. Але вперше за ці роки не матиме повного контролю над парламентом, навіть простої більшості. Тож йому доведеться домовлятися з іншими політичними силами, а це ускладнить роботу.

  • Художник Олександр Ройтбурд: Після Євромайдану частина Одеси стала більш проукраїнською, частина – більш ватною…

    Останнім часом історії, у яких фігурують українські музеї, більше не асоціюються зі спокійними залами, запиленими експонатами та сплячими бабусями на стільцях у кутках. Так, музей на Поштовій площі в Києві ще не створений, але навколо нього вже виник скандал. Часто-густо доля українських закладів історії та культури залежить від політичних рішень. Особливо яскраво ця тенденція проявилася в Одесі під час виборів нового директора художнього музею. «На виборах мера іноді буває більше крові, але не буває більшого бруду, ніж було на цьому конкурсі,» – згадує той період Олександр Ройтбурд. Художник-модерніст виграв конкурс на посаду директора наприкінці минулого року. Але з цим не погодилися депутати з місцевого «Опозиційного блоку». Попри те, що облрада кандидатуру художника не підтримала голосуванням, очільник області Максим Степанов виступив за Ройтбурда, і той очолив музей у березні цього року. Новий директор обіцяє змінити режим роботи та звички закладу, модернізувати виставки та зробити його відкритим для всіх. «У тому числі і для моїх політичних опонентів», – конкретизує Ройтбурд. Спецпроект «Вибори вибори» поспілкувався з директором Одеського художнього музею Олександром Ройтбурдом про те, що вже зроблено на новій посаді, про плани перетворень, а також про втручання політики в мистецтво і головну проблему українських виборів.

  • Публіцист Мирослав Маринович: Обличчям кожної війни є її зброя – точніше, її потворні наслідки…

    Винаходом Першої світової війни були хімічні снаряди, начинені отруйним газом. Вони знищували передусім людей. Отож обличчям тієї війни стали трупи солдатів, спотворені хлором чи іпритом. Нове слово Другої світової війни – це авіаційні бомби. Їхніми головними цілями були інфраструктура міст і сіл, а також військові колони суперника. Відтак обличчям тієї війни стали руїни Варшави, Ковентрі, Сталінграда чи Дрездена. Відступ нацистів із Радянського Союзу освітився тогочасним винаходом – «катюшами», які ознаменували початок ракетної ери. Вони поєднували в собі хімічну зброю Першої світової з нищівністю Другої. Так проявилося обличчя тієї ери – ракетні траси на тлі нічного неба… Винаходом «гібридної» війни, яку ще остерігаються назвати третьою світовою, стала фейкова бомба. Це також зброя масового ураження. Вона залишає незаторкнутими будівлі, інфраструктуру й навіть людські тіла. Вражає натомість лише людську душу...

  • Політаналітик Лілія Шевцова (РФ): Еліта Росії продемонструвала повну нездатність називатися цим «терміном»…

    В індексі цитування світовими ЗМІ Лілія Шевцова займає одну з лідируючих позицій. Відомий у світі фахівець з міжнародних відносин, дослідник найпрестижніших центрів від Chatham House до Брукінга, Королівського інституту Міжнародних відносин Британії та одного з дослідницьких центрів Гарварду, вона примудряється у своїх публіцистичних виступах дати об*єктивний концентрат всієї світової політики. Ця розмова Ukrinform.ua з Лілією Шевцовою – про Росію та Азію, про сьогодення України та майбутнє світу. І про нас з вами.

  • Політик і дипломат Роман Безсмертний: Не буде в Україні ніякої Європи, якщо ми не станемо членом Північноатлантичного альянсу…

    Напередодні Днів Європи говорив зі своїми студентами про Україну і ЄС. Чому нас все-таки тягне туди? Але водночас не виходить жити за європейськими цінностями? Чому українська душа блудить у тенетах між Заходом і Сходом і ніяк не може знайти свого місця? Коли ми кажемо, що Україна – це Європа і має стати членом ЄС, то одночасно треба говорити про ще одну дуже важливу річ. Україна також має стати членом НАТО. Євросоюз дорівнює НАТО. Ці речі ні в якому разі ніколи не треба розділяти. Не буде тут у нас ніякої Європи, якщо ми не станемо членом Північноатлантичного альянсу. І навпаки: ми не зможемо стати членами НАТО, якщо не увійдемо в ЄС. Це взаємопов’язані речі. Не треба дурити себе думкою, що в угоду якійсь політичній кон’юнктурі їх можна якось розділити. Бути десь наполовину не вийде. Не може бути європейських цінностей без безпеки, яку дає НАТО. Достойне суспільство неможливо побудувати, коли кульгає система оборони. НАТО – військово-політичний блок. Але щоб стати його членом, треба виконати програму, яка майже на 90% складається із соціальних, гуманітарних, економічних, культурних параметрів. На 90%!..

« Предыдущая  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14   ...  Следующая »

Новости в регионах

Днепр

September 2018
M T W T F S S
« Aug    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
89 queries. 0.202 seconds.
89 / 0.202 / 17.2mb