Последние новости

INFOX

Главная » Новости с меткой "політика" (Page 3)

  • Парламентар, екс-спікер Верховної Ради Володимир Литвин: У суспільній свідомості сьогодні, як ніколи, домінують зневіра і страх…

    І не можна заспокоювати себе тим, що ці явища мають глибокі корені. Справді, для влади страх завжди і скрізь був одним із важливих інструментів забезпечення панування, власного збагачення та контролю за масами. Проблема в тому, що нинішня влада безпардонно торгує страхами, у тому числі з допомогою необмежених інформаційних можливостей. Завдяки цьому страхи набули тотального характеру і охопили всі сфери людського життя. Суспільство планово вводиться у стресовий стан та психоз, а відповідно прирікається до руху в одному напрямку. Вигідному ляльководам. Зараз бояться усі і всього… Отже, з країною можна робити, що завгодно, а людей тримати в кошарі та покорі.

  • Парламентар, екс-спікер Верховної Ради Володимир Литвин: Жити якось треба. Ось і живемо як-небудь і з ким прийдеться…

    Стало модним не любити росіян і Росію. Та з будь-яких приводів це демонструвати. Підкреслюю: не керівництво чи владу, а саме людей. Милосердя і співчуття, схоже, вже не є нашою національною рисою. Їх з’їли останні роки. У кращому випадку отруїли збайдужінням. Ісус казав нам прощати ворогів наших. На жаль, ми вже не прощаємо навіть один одному, а також наших рідних і друзів. Сприймаємо як данність насаджування принципу: жорстокість і черствість не мають пояснень і виправдань. Тому не треба бути наполовину безжалісним і нечутливим. Нам стало куди простіше не любити та ненавидіти інших, ніж критично оцінювати власні дії і вчинки. Особливо зараз страждаємо забудькуватістю, а тому сприймаємо себе ледь не за святих. Зрозуміло, що насамперед йдеться про нашу єдино правильну владу. Мавпування та прилаштування до агресивної сірості видаємо за тверду принциповість. Насправді ж у такий спосіб шукаємо собі чергового господаря. І що характерно – знаходимо. Тих, на кого й дивитися не варто. Говоримо не те, що думаємо і в чому впевнені, а те, що в «тренді», щоб догодити тим, у кого сила. Притерпілися з тим, що відмінна думка агресивно придушується.

  • Директор Світового банку у справах Бєларусі, Молдови та України Сату Кахконен: В Україні политично пов*язанними є 2% фірм, які контролюють більше 20% загального обігу та більше чверті активів всіх українских компаній…

    Революція Гідності, спричинена рішенням тодішньої влади призупинити підписання Угоди про асоціацію з ЄС, відобразила поширене невдоволення глибоко укоріненою корупцією. Україна боролася з корупцією і захопленням держави понад двадцять років, з часу незалежності. Адже олігархи домінують у великих секторах економіки країни, отримуючи ренту і впливаючи на державу через представництво в парламенті. Це дозволило олігархам підключитися до багатьох джерел корупції, серед іншого, в таких галузях, як енергетика, державні закупівлі, приватизація державних активів та податкове адміністрування. Ці недоліки у сфері управління створили економіку, яка значною мірою побудована навколо перерозподілу ренти. Модель економічного управління, в умовах якої на прийняття політичних рішень значний вплив справляє невелика група компаній, називається «кумівським капіталізмом».

  • Соціолог Ірина Бекешкіна: Філософ Мирослав Попович – людина з Пантеону українських видатних Особистостей…

    Перша думка, коли я дізналася про смерть Мирослава Володимировича Поповича – у небуття пішов цілий світ. Важко коротко охарактеризувати Поповича – він був надто різнобарвною, багатогранною, яскравою особистістю, із розмаїттям інтересів, захоплень, людських контактів, сфер діяльності. Знаєте, зараз часто зображають колишній Радянський Союз однією сірою фарбою – і нічого позитивного тоді не було, і люди були суцільні «совки». Але чому ж тоді СРСР так легко рухнув? Так, були люди, які відкрито боролися із радянською системою, але їх дуже оперативно ізолювали від суспільства, вони потрапляли у місця ув’язнення. І їхній голос більш був чутний за кордоном, ніж у радянській Україні. І були люди, які не виступали відверто проти системи, але день у день, самим фактом свого існування та впливу на оточення розхитували зашкарублу, догматичну, пафосну радянську систему…

  • Парламентар, екс-спікер Верховної Ради Володимир Литвин: Кулуарні домовленності – «велика політична справа»…

    Зачищення («зачистка») вулиці Грушевського у столиці України – наочний доказ і підтвердження: домовленості таки відбулися. Між БПП і НФ - стратегічною групою «високого рівня» на предмет поділу сфер впливу і утримання у такий спосіб влади. Сьогодні та у 2019 році. А відтак розпочалася «конструктивна робота», демонстрація «взаємопов’язаної відповідальності». Якби не були узгоджені позиції, не було б таких рішучих дій. Очевидно, порозумілися, що всі вони в одному «човні». А відтак не стали й далі терпіти «ініціативи громадськості», намагатись зберігати демократичний фасад. Інакше опоненти остаточно увірують в те, що з цією владою можна й потрібно рішучіше боротися, переходити до більш активних форм спротиву. Режими з низьким рівнем легітимності завжди дотримуються принципу: щоб обійтися «малою кров’ю», потрібно душити опір в зародку.

  • Порошенко, Тимошенко, Гройсман – трикутник, в якому ділять не любов, а Україну…

    Попри очікуваний старт виборчої кампанії президента України восени 2018 року, перегони розпочалися вже зараз і перебувають в активній фазі. Потенційні учасники активізували кулуарну позиційну боротьбу, котра час від часу переходить у публічну площину. Чинний президент Петро Порошенко майже власними руками створив політичний любовний трикутник, на вершині якого поки що перебуває він сам. Але від подальшої конфігурації цієї геометричної фігури залежить не тільки політична кар'єра Порошенка, але й майбутнє України. Прийшовши до влади в результаті однотурових виборів, Порошенко не відповів на виклики, які перед гарантом Конституції ставив час та суспільство. АТО, що триватиме години, продаж «Рошену» – не повний перелік кричущих обіцянок Порошенка, котрі за майже п'ять років він не зміг чи не захотів виконати. Останній скандал, пов’язаний з відпочинком на Мальдівах, навіть західні партнери ототожнюють зі своєрідним «балом під час чуми» президента країни, яка вже чотири роки перебуває в стані неоголошеної війни. Прорахунки Порошенка фактично призвели до того, що йому крім «безвізу» ні з чим йти на другий термін. Це чудово розуміють і в близькому оточенні президента. Підтримка Порошенка країнами Заходу теж дедалі слабшає, це вже відчуває і населення. Звідси – чутки про позачергові вибори до Верховної Ради, орієнтовані більше на залякування партнерів по коаліції. Усе більше зрозуміло, що другий термін Петра Порошенка дуже примарний і безпосередньо залежить від здатності президента і Ко адекватно оцінити результати своєї роботи.

  • Аналітик з безпекових питань Юрій Костюченко – про те, чи відповідає викликам оприлюднена владою Доктрина інформаціної безпеки України?..

    Які підходи до організації інформаційної протидії агресору можуть бути ефективними? Що саме треба захищати і якими методами? Чи відповідає викликам оприлюднена владою Доктрина інформаціної безпеки? Про це – у розмові Радіо «Свобода» із Юрієм Костюченком, аналітиком з безпекових питань, виконавчим секретарем Комітету із системного аналізу Президії НАН України.

  • Чорний «Фейсбук»: як ведуться війни компроматів у соцмережах проти кожного з нас і скільки це коштує?..

    «У «Фейсбуці» за ледь не за кожною хвилею масового обурення чи захоплення стоять фахівці, які отримали замовлення. І ці фахівці воюють з іншими фахівцями. Битви можуть вестися і між фінансово-промислово-політичними групами, і між власниками двох конкуруючих кав’ярень. Ми ж тільки здивовано спостерігаємо за черговим «срачем», який невідомо звідки виник і абсолютно несподівано згас…», - написав Сергій Клімович… А ось відомий блогер або «фейсбукер» другого-третього ешелону пише гнівний допис з приводу поганого сервісу однієї з поштових компаній. Допис підхоплюється народом і шериться скрізь, де тільки можна. При цьому, мало хто, крім адресатів, аналізує бот-акаунти, які долучаються до репостів у себе, на пабліках і в групах. Врешті-решт, допис перетворюється на новину якогось інтернет- медіа. Деякі з них пасуться в соціальних мережах, бо часто мають дефіцит інформаційних приводів, особливо у вік-енди. «Прості люди» читають про чергову лажу «свого» поштовика та йдуть до конкурента. Автор посту майже завжди домагається своїх задекларованих вимог (наприклад, відшкодування збитків). Жертва цього чорного піару і кумулятивного ефекту від низки (однієї завжди мало) таких атак може відчути зменшення своїх прибутків. А замовник, виклавши кілька сотень доларів за епізод, отримує приріст клієнтури. Після пари-трійки подібних нападів жертва наймає фахівців і готує «атвєточку».

  • Професор з питань національної безпеки Том Ніколз (США): Експертів або висміюють, або звеличують як всевидячих гуру – настав час перезапустити стосунки між експертністю та демократією…

    У 2002 році один визнаний історик написав, що популярні історії про оголошення «Ірландцям не подаватися» в США кінця ХІХ ст. - це міф. Річард Дженсен з Іллінойського університету заявив, що ці таблички - вигадка, «міфи про віктимізацію», що їх ірландські іммігранти передавали з покоління в покоління, доки ці міфи не набули нездоланного статусу міських легенд. Протягом понад десяти років більшість істориків приймали тезу Дженсена, а опонентів таврували як ірландсько-американських лоялістів (часом це робив навіть сам Дженсен). У 2015 році сталася історія, котра, здавалося б, стала живим втіленням смерті експертності: восьмикласниця на ім’я Ребекка Фрід заявила, що Дженсен помиляється, підкріпивши цю думку передусім своїм дослідженням матеріалів, знайдених у Google. Вона була ввічливою, але непохитною. «Він займався науковою роботою десятки років до мого народження, і виказувати неповагу до нього та його роботи - останнє, чого мені хотілося», - пізніше розповідала вона. Це виглядало як черговий випадок, коли розвинена не по роках дитина говорить досвідченому вчителю - заслуженому професору історії, не менше, - що він не виконав домашнє завдання. Проте виявляється, що вона мала рацію, а він помилявся. Такі знаки існували, і їх було не так вже й важко знайти.

  • Філософ Сергій Дацюк: Втрата публічних моральних орієнтирів та втрата публічної можливості відрізняти добро від зла…

    Після голосування Верховної Ради за відставку Єгора Соболєва з посади Голови Антикорупційного комітету Голова парламенту Андрій Парубій раптом дозволив собі емоції, сказавши таке: «Я, як Голова Верховної Ради України, підтримав рішення Комітету. Але вважаю, що сьогоднішнє рішення не зробило український парламент сильнішим. Чотири роки тому більшість тут присутніх разом стояли на Майдані плече до плеча. І в мене іноді виникає питання: "Що з нами трапилось? Що з нами трапилось за тих чотири роки, колеги?.."». На якийсь момент голова Верховної Ради у метафоричній формі звернувся до сесійної зали парламенту – чи вірно ми робимо, коли того, з ким разом були на Майдані, так принижуємо? На якийсь час, здавалося, що він дійсно щирий, коли закликає відкидати конфлікти, відчувати відповідальність і потребу єдності. Голова Верховної Ради просив подякувати Єгору Соболєву народних депутатів. Але окремі оплески перекрили крики «Ганьба!».

  • Проблема будь-якої влади – у готовності чи неготовності бути чесною…

    Вільфредо Парето, один з основоположників «теорії еліт», видатний італійський соціолог, у 1916 році писав: «По суті, якою б не була форма режиму, люди, які керують, мають зазвичай схильність до використання влади задля збереження власних позицій, а також до зловживання нею для досягнення власних вигод, які іноді не зовсім відрізняються ними від партійних вигод і майже

« Предыдущая  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15   ...  Следующая »

Новости в регионах

Днепр

August 2018
M T W T F S S
« Jul    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
90 queries. 0.260 seconds.
90 / 0.260 / 13.9mb