Последние новости

INFOX

Главная » Новости с меткой "Світ"

  • Правознавець Геннадій Друзенко: Напередодні – свобода не буває задарма…

    Вихідні – слушний час для читання та роздумів. Особливо коли весь тиждень готуєшся до найгіршого розвитку подій з вірою, що його вдасться уникнути. Отже, добра новина, що Україні вдалось переламати тренд несубʼєктності. Браво Dmytro Kuleba, Резніков Олексій, Валерій Залужний та інші причетні!.. Принаймні деякі наші західні партнери зрозуміли, що не тільки наше майбутнє залежить від них, а й їхнє – від нас. Якщо Путін поставить Україну на коліна, це буде жирна крапка у довгій історії домінування колективного Заходу. І деморалізований «вільний світ» змушений буде перейти у тривалу позиційну оборону, визнавши неефективність своєї базової моделі управління в порівнянні з автократичними режимами. Тому Україна нарешті заговорила не як бідний родич, що ходить по світу з простягнутою рукою, а як вершитель доль Західного світу. Бо Захід, який поквапився попередити, що не надсилатиме в Україну свої війська, може перемогти Путіна тільки українськими руками. Але для цього в цих руках має бути ефективна зброя. І Захід в останні тижні почав її масовано надсилати в Україну. А тим, хто гальмує процес озброєння України, насамперед Німеччині, приходиться виправдовуватися і посилати у відставку своїх говірливих адміралів. Мене неймовірно тішить, коли Президент України ставить на місце Президента США, що плете нісенітниці про minor incursion, а Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine викликає на килим німецького посла, аби вичитати її за «одкровення» очільника ВМС Німеччини. Ще раз: браво усім причетним! Бо комплекс меншовартості тривалий час був нашим найбільшим ворогом, що прирікав нас на поразку…

  • Санкції проти агресії РФ: певні точки дотику між США і Україною вже простежуються…

    Дуже цікава і показова інформація про санкції США (Мінфіну США) проти чотирьох громадян України, двоє з яких – депутати ОПЗЖ (Тарас Козак і Олег Волошин), інші - втікачі з України (в 2014 р.) Володимир Олійник та Володимир Сівкович. Що важливо, раніше США вводили санкції проти тих громадян України, які робили проблеми для Сполучених Штатів. Але вже можемо казати про нову тенденцію – санкції вводяться проти громадян України, які створюють проблеми для України. Перед цим були санкції проти Тупицького і Портнова, зараз ще проти чотирьох громадян України. Нову четвірку фігурантів санкцій США звинувачують в діях щодо дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні у тісному контакті з ФСБ. В нинішній ситуації навколо України і Росії це особливо значуще…

  • Правознавець і політаналітик Геннадій Друзенко: Невивчені уроки минулого України…

    Відомо, що хибний діагноз у медицині чи хибна кваліфікація злочину в юриспруденції майже завжди призводять до результату, протилежного очікуваному. Від помилкового діагнозу, а отже й неправильного лікування перебіг хвороби тільки погіршується. Від хибної кваліфікації переступу шанси злочинця на виправдувальний вирок значно зростають. Я стверджую, що колоніально-окупаційний наратив це хибний діагноз нашому минулому, який заважає вирватися з його полону, або, за словами нашого вдумливого історика професора Ярослава Грицака, «Подолати минуле». Безліч фактів свідчать, що Україна ніколи не була колонією Росії. Натомість козацька еліта (українська нація з’явиться на світ набагато пізніше) виступила співтворцем Російської імперії, а українці - співтворцями СРСР. Як шотландські еліти під тиском обставин, але цілком свідомо утворили спільно з англійцями Британську імперію. Досить згадати визначальну роль прокоповичів, розумовських, безбородьків чи кочубеїв у творенні імперії з центром у штучному космополітичному Петербурзі, аби переконатися, що козацькі еліти свідомо розбудовували спільну з єдиновірними московитами імперію (і таким чином через використання імперської військової потуги воліли вирішити, й таки вирішили «польське» та «османське» питання). Спробуймо уявити русинів-галичан на аналогічних посадах в Австрійській, а пізніше - в Австро-Угорській імперії. Не виходить? У мене теж…

  • Все, що Росія сприйматиме як відмову від СРСР-2, – вона оголошуватиме «загрозою» для себе…

    Зараз західні друзі Кремля знову почали активно просувати ідею «фінляндизації України». Мовляв - ось воно вирішення і т.п. Я не буду заглиблюватися у нетрі цього питання. Лише простий факт. Фінляндія, як відомо, є членом ЄС. Ніхто ніде ніколи проти цього не заперечував. Включно з Росією. Фінляндія не входить у військово-політичні блоки, але вона проводить самостійну політику, вступає у міжнародні структури, у які бажає. Ніхто тут проблем не бачить. Просто нагадаю, що приводом до Євромайдану послугувало не НАТО, а Асоціація з ЄС. Саме цей документ, що навіть не передбачав вступу до ЄС України, спровокував істерику у Кремлі, тиск на Януковича, відмову останнього від підписання готового документу, ну, і всі подальші дії Кремля. Повторюсь, НАТО тут було взагалі навіть не близько…

  • Неріздвяні думки правознаця: казахські дзвони – це останнє попередження для України…

    Сьогодні, у день «українського Різдва» (саме так його називають у Канаді і саме в цей день багато століть поспіль наші предки святкували одне з найбільших християнських свят), хотілося б написати про тепло любові, затишок родини та провідну зірку, що невимовними шляхами веде нас до спасіння – попри всі наші ремствування та «жестоковийність»… Але я напишу про останнє попередження, яке лунає до нас, українців, з далекого Казахстану. Насправді те, що вибудував там Назарбаєв за 30 років, багато в чому було мрією українських націоналістів. Жодного росіянина (українця, єврея чи іншого «чужородця») на високих державних посадах. Шалені західні інвестиції та прихід в Казахстан провідних глобальних компаній. ВВП на душу населення виріс від $1650 у 1990-му до $13900 у 2013 і впав лише до $9000 у 2020-му. Для порівняння аналогічні цифри в Україні: $2100(1990), $ 4000(2013) та $3700(2020). Тобто, якщо ВВП на душу населення за 30 років виріс в Казахстані в 5,5 разів, то в Україні – лише в 1,8. За 30 років населення Казахстану виросло від 16,35 млн. до 19,17 млн. осіб: хоча у 1994-2001 роках чисельність населення падала, тренд вдалось переламати. В структурі населення збільшується кількість етнічних казахів: якщо згідно з переписом населення 2009 року їх було 63,1%, то 2021-го – вже 69%. Врешті-решт своїм наступником Назарбаєв обрав не генерала і навіть не представника свого клану, не одного із зятів, а дипломата, випускника МГІМО та колишнього посла Казахстану в Сінгапурі Касим-Жомарта Токаєва…

  • Правознавець Геннадій Друзенко: Казахські уроки…

    П*ятий день в Казахстані триває абсурдний і нещадний бунт. Ті, хто ще встиг почитати Пушкіна в оригіналі, пам’ятає, що безсмертна фраза про «бессмысленный и беспощадный русский бунт» - з повісті «Капитанская дочь», дія якої відбувається в Оренбурзькому краї на кордоні з сучасним Казахстаном. З Оренбургу до міста Актобе, одного з центру нинішніх заворушень в Казахстані, менше 300 км. Від 1920 до 1925 року Оренбург був навіть столицею Киргизької АРСР, яка – за іронією радянського новоязу – була казахською національною автономією у складі Російської Федерації. Але наразі не про історію, а про те, що Пушкін найбільш влучно й лаконічно описав сутність нинішніх заворушень у найбільшій державі Середньої Азії. Стихійний, без будь-яких чітко сформульованих вимог, без лідерів, з якими можна про щось домовлятися, і надзвичайно жорстокий бунт безумовно ллє воду на млин автократів. Бо коли світ бачить переповнений трупами морг, десятки спалених автівок на вулицях казахських міст, розкурочені банкомати, пожежу в урядових будівлях, захоплений невідомо для чого аеропорт Алмаати чи грейдер, на якому вриваються до зачиненого відділення банку, навряд чи, це викличе у когось симпатію чи співчуття. Хіба що радість у Кремлі, оскільки вчергове доводить світу: тільки Москва може бути справжнім гарантом стабільності у пострадянському регіоні…

  • Правознавець Геннадій Друзенко: Чи спинять санкції війну?..

    У другий день нового року відомий и британський історик Niall Ferguson оприлюднив на Bloomberg Opinion свої невеселі роздумпро те, що переможна війна проти України може зробити Путіна знову великим. Його текст так і називається «Putin’s Ukrainian War Is About Making Vladimir Great Again». Автор дискутує про те, що справжнім взірцем для російського лідера є не тоталітарний Сталін, який закрився від Заходу за залізною завісою, а авторитарний Петро Великий, який силою прорубував вікно до Європи. Стаття завершується закликом: «Не дивуйтесь, якщо переможний парад Путіна пройде [цього року] у Полтаві». Я не знаю, який з Фергюсона пророк. Але історик з нього справді добрий. Тому для мене найбільш цікавою виявилась частина статті, в якій він розмірковує про ефективність західних санкцій як реакції на вірогідну агресію Кремля. Бо «нечувані санкції» проти Росії – це все, чим Захід обіцяє нам допомогти, аби зупинити путінську навалу…

  • Правознавець Геннадій Друзенко: «Справа Порошенка», інакше – третій тур «президентських виборів» – здатний рознести країну на друзки…

    Прокляття України в тому, що вона – держава-заручниця. Заручниця геополітичних важковаговиків, один з яких приставив дуло до скроні нашої держави, аби домогтися стратегічних поступок від іншого. Але також власних отаманів, які настільки занурені у зʼясування персональних стосунків, що готові перетворити країну на поле їхнього персонального герцю і радісно вигукнути в кінці: «Так не дістанься ж ти нікому!». Що означає чергове повернення в «русский мир», який стає привабливим тільки в порівнянні з українською руїною... Третій тур «президентських виборів», здатний рознести країну на друзки…

  • Потрібна не болтологія, а лише реальний, стабільний режим припинення вогню на Донбасі…

    Найцікавіше, що в умовах перманентного «брязкання зброєю» з боку Росії, вчора вперше за значний проміжок часу за підсумками засідання Тристоронньої контактної групи позиція російської сторони була досить поміркованою, про що, власне, і було оголошено. Зокрема, досягнуто домолвеностей щодо відновлення дії режиму припинення вогню в межах відповідних Заходів, узгоджених 22 липня 2020 року, що засвідчується, зокрема, й представниками ОБСЄ. Щопроавда вже сьогодні російські наманці знову почали обстріли, запрацювала і ворожа ствольна артилерія, полетіли міни з мінометів, збадьорились снайпери… На фоні нагнітання Росією мілітарної істерії, що, зокрема, виражається і у останніх провокативних заявах щодо «української хімічної зброї» подібна «зговірливість» виглядає дивно, але підозрюю, що в реальності все не зовсім так, як поспішають бравурно заявляти росіяни. І мова не лише про неочікуваного українського союзника – «генерала мороза»...

  • Правознавець Геннадій Друзенко: Український вибір – між Ізраїлем та Фінляндією…

    Я можу помилятись, але час, що минув після розмови Байдена з Путіним, тільки збільшив вірогідність повномасштабної війни на території України. НАТО не може прийняти вимогу Москви фактично закувати себе в кайданки на східному фланзі. А Кремль настільки чітко й публічно озвучив свої вимоги до альянсу, що брак конкретних поступок з боку Вашингтону виглядатиме особистою катастрофою Путіна: російські еліти зрозуміють, що Акела промахнувся. В цій ситуації сторони загнали себе в цугцванг, найбільш вірогідним виходом з якого буде війна за Україну. Чи зупинять Путіна обіцяні «пекельні санкції»? Навряд чи. Бо повернення України в орбіту «русского мира» – продемонструє, що тридцятирічне глобальне домінування Заходу - вже в минулому. Що у колективного Заходу ледве вистачає (і чи вистачає?..) волі захищатись. А тому про будь-яке розширення на Схід варто забути. Після принизливих фіаско спроб США демократизувати Афганістан та Ірак «український кейс» має стати переломним в поверненні до такої любої путінському серцю парадигми світу як зон впливу та легітимних інтересів «великих держав»…

  • Тривожний дзвіночок для «наших» олігархів надійшов днями із Лондону…

    Протистояння між Р. Ахметовим і Президентом Зеленським є найбільш помітним, але не єдиним «фронтом» в процесі політичної боротьби навколо закону про олігархів. Не менш важливими є «фронти» закордонні. В команді Ахметова, наприклад, роблять ставку на експертизу закону про олігархів у Венеційській комісії. Але треба розуміти, що наші західні партнери теж, як і нинішнє українське керівництво, розуміють необхідність кардинального послаблення впливу олігархів на українську політику та економіку. Саме тому політика деолігархизації була підтримана у підсумковому документі саміту Україна-ЄС. Ще один тривожний дзвіночок для наших олігархів надійшов днями з Лондону…

« Предыдущая  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13   ...  Следующая »

Новости в регионах

Днепр

January 2022
M T W T F S S
« Dec    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
55 queries. 0.168 seconds.
55 / 0.168 / 15.44mb