Главная » Новости с меткой "Україна" (Page 2)

  • Інвестиційний банкір Олександр Гаврутенко: Нова Конституція – як передвиборча агітка в руках українського політичного невігластва?..

    У шанованих у світі філософів - Гоббса, Локка, Руссо та їхніх послідовників, - схоже, з’являються серйозні конкуренти, які з легкістю свого професійного базікання готові знищити зміст цього фундаментального філософського терміну. Власне, заради справедливості потрібно зазначити, що не тільки політики-популісти ототожнюють поняття «суспільний договір» з Конституцією, але й значна частина експертного середовища заходилася наввипередки допомагати переписувати Конституцію України, хором повторюючи цю нісенітницю про необхідність зміни суспільного договору. Спробую пояснити, чому ця ідея, з моєї точки зору, є не лише безглуздою, а й просто абсурдною. Річ у тім, що Конституція як основний закон разом з іншими законами держави ще ніколи і ніде не були наслідком загальносуспільних домовленостей, хіба що ставали результатом підкилимних чи кабінетних «договорняків» і компромісів всередині чинної на момент їхнього ухвалення політичної еліти. Так воно є й зараз. І видавати цю гру за зміну суспільного договору, як мінімум, некоректно. А по суті – дуже цинічно…

  • Журналіст Ольга Решетилова: Ви справді вважаєте антикорупціонерів гіршими за Ківу?..

    Я хочу вас запитати. Не ботів і корисних ідіотів, а вас, звичайних живих притомних людей. Ви всі прекрасно знаєте, що ми живемо в країні корупції і олігархату. Проти цього ми виходили на майдани, це стало причиною розвалу армії і спецслужб, і як наслідок - значно полегшило Кремлю вторгнення. Ви всі знаєте, що ресурси корупціонерів необмежені. У них - «тєлєк», у них - ботоферми, парламентські фракції, гроші, правоохоронці і суди. Ви всі розумієте, що весь наявний ресурс вони кидають на знищення антикорупціонерів, бо саме вони - ті, хто копає, розслідує і бореться, - краплина за краплиною вичавлюють з країни корупцію. «Прозоро», електронні декларації, НАБУ - все це заслуга тих людей, які, іноді ризикуючи всім, від репутації до життя і здоров‘я, крок за кроком, не опускаючи рук, створюють ці інструменти. Якби не ця боротьба невеликої кількості активістів, не знали б ви про Насірова, про рюкзаки Авакова, про мощі під ліжком Лозового і ще багато чого. Так, антикорупціонери теж різні і неідеальні, але ідея у них - правильна…

  • Вибори в Україні. Інвестиційний банкір Олександр Гаврутенко: Сьогодні багато хто в Україні говорить про праймеріз…

    Патріотичні сили, демократичні сили, опозиційні сили, опозиційно-демократичні сили – всі навколо цього терміну створюють інформаційний шум. Без найменшого наміру до реальних дій. Тому все це поки що виглядає як маніпуляція і загравання з виборцями, а попросту кажучи – як банальна політтехнологія, яка до демократії і народовладдя немає жодного стосунку. А що таке «праймеріз» насправді і чи всі розуміють, для чого вони? Якщо дивитися на визначення цього терміну – «первинні вибори», «перший етап виборів» щось перше, щось важливе, основне, то «праймеріз» – це і є та основна демократична процедура, яка має визначити, хто повинен брати участь у виборах, чи то в президентських, чи навіть у депутати на округах, у мери тощо. Не кожний сам по собі вирішує: «Я йду в президенти, в депутати, в мери», а в партіях на внутрішньопартійних праймеріз це визначають члени партії. Але, на жаль, в Україні немає жодної партії, всередині якої є хоч якісь ознаки демократичності чи внутріпартійної конкуренції. Навіть коли вони називають себе демократичними, там ні в кого і думки не виникає поширювати демократичні принципи в межах самої політичної сили. Є лідер, є засновник, є спонсор – вони все визначають. Вони і створювали ці партії, щоб одноосібно керувати й вирішувати всі ті політично-демократичні формальності. То про які праймеріз вони можуть заявляти? Або ж навколо чого можуть об’єднуватися різні політичні проекти, з різними ідеологіями, які начебто в них є? Де в них та сфера перетину інтересів, у якій вони могли б між собою домовитися? Її не існує, і тому ніхто з них реальних праймеріз не проведе…

  • Вибори: небокрай України затуляють зграї реваншистських птахів з «опозиційною» відзнакою…

    Хижі «птахи опозиції» летять на вибори зграями: на чолі першої – Льовочкін та Бойко, другої – Новинський та Колесников. За лаштунками - інвестори Фірташ та Ахметов. На підльоті – різнокольорові «пташенята Медведчука»… «Ви знаєте, мені бути що у владі, що в опозиції – не ново. Я уже 6 разів змінював позицію: то у владі був, то в опозиції, то знову у владі. Зараз от готуємось знову повернутись. Це буде сьома уже зміна», – віджартовується від запитання УП про можливий «реванш» один із лідерів «Опозиційного блоку» (ОБ) - олігарх Сергій Льовочкін. За великим рахунком, його слова – це констатація очевидної тенденції. Щоб побачити її, не треба говорити з Льовочкіним, можна просто відкрити дані будь-якого соціологічного опитування. Прогнози на вдалий реванш не викликали б жодного подиву, якби говорились не лідером партії, саме існування якої ще чотири роки тому проглядалося дуже туманно крізь дими палаючих шин на Євромайдані.

  • Президентські вибори в Україні: екс-міністр оборони, полковник Гриценко, який ніяк не може жалітися на те, що йому «не пишуть»…

    «Коли Степанович потрапить до другого туру, можна буде спокійно відкорковувати шампанське, бо це – гарантована перемога на виборах. Правда, як у той другий тур попасти, ніхто не знає», – ділиться з УП проблемами лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка один з його соратників. Питання «Як потрапити до другого туру?» бентежить колишнього міністра оборони більше восьми років. Він уже двічі балотувався в президенти України і двічі програвав. На виборах 2010 року результат Гриценка був відверто поганим, тоді він набрав лише 1,2% голосів. Але за чотири роки, на президентській гонці 2014-го, підсумок був кращим – його підтримали 5,48% виборців. Тоді Гриценко став четвертим, його випередили Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Олег Ляшко. Такі результати віщували партії Гриценка впевнений прохід до Верховної Ради. Але не сталося, як гадалося. Через відсутність серйозного медіаресурсу й атаки з боку конкурентів у 2014 році «Громадянська позиція» опинилася за бортом парламенту та отримала лише трохи більше 3% голосів за необхідних 5. Через багатообіцяючі старти і провальні фініші Гриценка часто називають «першим непрохідним кандидатом». Такому не найприємнішому іміджу він може дякувати виключно собі. Під час кампанії 2010 року саме його команда вигадала йому передвиборний слоган «Прохідні самі пройдуть. А я голосую за Гриценка!». Тепер у нього з’явився шанс виправити ситуацію. Гриценко ще ніколи не мав такого стартового рейтингу, як зараз. За нього готові проголосувати близько 16% українців серед тих, хто вже визначився з вибором. У соцдослідженнях його випереджає лише Юлія Тимошенко, яку готові підтримати приблизно 20%. І якщо ця двійка потрапить до другого туру – Тимошенко не матиме шансів. Тому лідер «Громадянської позиції» готується до останнього бою. У його оточенні переконують: якщо Гриценко програє втретє, то більше не балотуватиметься. Фактично, це боротьба не тільки з політичними конкурентами чи олігархами, які його «мочать» на своїх телеканалах, це боротьба з тінню минулого і з самим собою. «Українська правда» з’ясовувала, як Анатолій Гриценко готується до президентських виборів, хто йому допомагає, з ким веде переговори, які проблеми стоять перед ним та чому політику так важливо покінчити з минулим.

  • У гонитві за підтримкою нових виборців лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко йде на великий ризик…

    Нещодавно в розмові з «Українською правдою» колишній екс-президент України Леонід Кравчук згадував, як йшов вулицею і побачив великий білборд з обличчям Юлії Тимошенко. На ньому вона – у незвичному амплуа: розпущена коса, окуляри в темній оправі, чорний гольф. На борді напис: «Новий курс України». Кравчука зацікавила ця реклама. Він подзвонив до Тимошенко. «Що значить новий курс? От незалежність – це новий чи старий курс? Це вічний курс! Тобто українці визначили курс України ще на референдумі», – розповідає УП про своє здивування від побаченого екс-президент. На це Тимошенко заспокоїла Кравчука, що ніхто не пропонує змінювати геополітичний напрям країни. «Вона каже про наші можливості. Скажімо, подивитися по-новому на корупцію, по-новому на управління, по-новому на можливості економічного і соціального розвитку», – пояснює екс-президент меседж Тимошенко до виборців. Він явно симпатизує лідерці «Батьківщини». Її новий курс звучить як калька «New deal» американського президента Франкліна Рузвельта.

  • Президентські вибори в Україні: «Порошенко потрібен Тимошенко – так само, як і вона йому»…

    «Що ви будете робити з Тимошенко?», – поцікавився якось один з авторів в одного з найближчих соратників президента Петра Порошенка. «Тягнути її. Вони ж не виживуть одне без одного!», – напівжартома відповів він. І серйозно додав: «Порошенко їй потрібен так само, як і вона йому». Як би абсурдно не виглядала ця теза, ставитися до неї варто з усією серйозністю. Здавалося б, саме дует Тимошенко-Порошенко підходить на роль найзапекліших противників, кожному з яких треба будь-що знищити іншого. Насправді ситуація складніша. Одне без одного вони навряд чи виграють. Для Тимошенко сильний президент життєво важливий. Доки є Порошенко, доти вона може йому опонувати, доти має до кого бути в опозиції. Якби Петро Олексійович раптом зник з електоральних рейтингів, то Юлія Володимирівна опинилась би на страшному роздоріжжі: або конкурувати з Юрієм Бойком, або – з кимось з умовної групи "нових демократів", як то Анатолієм Гриценком. В обох випадках другий тур для Тимошенко буде надскладним. У той час, як у Порошенка вона виграє з подвійною перевагою. Попри це Петро Олексійович так само потребує такої конкурентки, як Тимошенко.

  • Кандидатом на президентсво в Україні від екс-регіоналів може стати голова фракції «Опозиційний блок», колишній віце-прем’єр Юрій Бойко…

    Політичні метаморфози... У лютому 2014 року з Межигір’я екстрено вивозили цінності: античні скульптури, стоси картин, коштовні вази. Все це швидко заносили у вантажівки та гелікоптери. Віктор Янукович поспіхом тікав з країни, залишаючи напризволяще свої корупційні маєтки, товаришів, ворогів та все, що він любив і ненавидів. Тоді ніхто з соратників екс-президента не знав, що їх чекатиме далі. Більше того, колишні регіонали не були впевнені, що після Майдану вони взагалі зможуть нормально працювати в Україні. Не пройшло й місяця, як на оточення Януковича посипались санкції з боку ЄС та США. Сам список екс-посадовців був складений безпосередньо в Україні за поданням тодішнього в.о. генпрокурора Олега Махніцького. І в ньому, на подив, не виявилося ні прізвищ Вадима Новинського, Сергія Льовочкіна чи Юрія Бойка, ні одіозних олігархів – Дмитра Фірташа і Рината Ахметова… Нині запасним аеродромом голосів стають опозиціонери з числа екс-регіоналів. Сьогодні партія «Опозиційний блок» (ОБ) входить в п’ятірку найпопулярніших політичних сил, базовим регіоном якої є Східна Україна. Є в ОБ потенціал і на президентські вибори. Кандидатом від екс-регіоналів може стати голова фракції «Опоблок», колишній віце-прем’єр Юрій Бойко. Після Юлії Тимошенко та Анатолія Гриценка він наразі третій у рейтингах серед ймовірних претендентів на пост глави держави.

  • Політик Роман Безсмертний – про приклади сучасного консерватизму і протистояння внутрішньому сепаратизму…

    Ердоган – яскравий приклад сучасного консерватизму. Для Туреччини – це серйозний ідеологічний важіль. Сьогодні, наприклад, він об’єднує країну в протистоянні внутрішньому сепаратизму. І такий курс, очевидно, замовлений суспільством. Мітинги лідера все ще збирають мільйони. І авторитарність поглядів Ердогана хоч і вада, але водночас данина традиції. Зрештою, Кемаль Ататюрк в перекладі означає «Батько турків». Тобто, певний вождізм все-таки притаманний цій мусульманській країні. Варто пам’ятати, що Туреччина політично дуже активна країна, тому за 15 років правління в статусі прем’єра і президента Ердогану довелося пережити не одні дострокові вибори. Він завжди діяв технологічно. Запропонована ним глибинна конституційна реформа мала трансформувати країну у президентську республіку. Аби зміни набрали чинності, треба було чекати чергових виборів. На те, що довіра до нього похитнулася, Ердоган відповів дочасними виборами. Фактично стрибнувши на підніжку потяга, який вже відходив. Він переміг. Але вперше за ці роки не матиме повного контролю над парламентом, навіть простої більшості. Тож йому доведеться домовлятися з іншими політичними силами, а це ускладнить роботу.

  • Експерт із фінансування Ірина Головко – про новітні можливості для фінансування та страхування молочної галузі України…

    12 червня, 2018 Проект IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» провів круглий стіл «Потенціал для фінансування молочних господарств та страхові рішення для майбутнього розвитку бізнесу». Провідні банкіри, страховики, перестраховики, брокери та профільні асоціації зосередились на потенціалі фінансування молочних господарств, прибутковості невеликих молочних господарств та можливостях розробки відповідних страхових рішень та страхових продуктів для мінімізації ризиків, пов’язаних із виробництвом молока. Захід було проведено за підтримки із Міністерства аграрної політики та продовольства України, про що наголосила у вступній промові Олена Ковальова, Заступник міністра аграрної політики та продовольства України. Олена Ковальова, зазначила, що агрострахування в більшій мірі асоціюється із галуззю рослинництва, і більшою мірою то зернові. Сьогодні розвиток тваринництва в Україні є одним із пріоритетних напрямків для Міністерства аграрної політики та продовольства України. Галузі тваринництва, а саме молочне скотарство знаходиться в тій позиції, яка має бути кращою та має всі перспективи до розвитку. Це позиція, що визначається необхідністю розвитку і малого і середнього бізнесу. Одним із інструментів підтримки, що спонукає до розвитку, окрім фінансових важелів, є агрострахування. Слід зазначити, що відповідно до бюджету, у 2018 році у галузі тваринництва виділено видатки за бюджетною програмою «Державна підтримка галузі тваринництва» в обсязі 4 млрд грн.

  • Художник Олександр Ройтбурд: Після Євромайдану частина Одеси стала більш проукраїнською, частина – більш ватною…

    Останнім часом історії, у яких фігурують українські музеї, більше не асоціюються зі спокійними залами, запиленими експонатами та сплячими бабусями на стільцях у кутках. Так, музей на Поштовій площі в Києві ще не створений, але навколо нього вже виник скандал. Часто-густо доля українських закладів історії та культури залежить від політичних рішень. Особливо яскраво ця тенденція проявилася в Одесі під час виборів нового директора художнього музею. «На виборах мера іноді буває більше крові, але не буває більшого бруду, ніж було на цьому конкурсі,» – згадує той період Олександр Ройтбурд. Художник-модерніст виграв конкурс на посаду директора наприкінці минулого року. Але з цим не погодилися депутати з місцевого «Опозиційного блоку». Попри те, що облрада кандидатуру художника не підтримала голосуванням, очільник області Максим Степанов виступив за Ройтбурда, і той очолив музей у березні цього року. Новий директор обіцяє змінити режим роботи та звички закладу, модернізувати виставки та зробити його відкритим для всіх. «У тому числі і для моїх політичних опонентів», – конкретизує Ройтбурд. Спецпроект «Вибори вибори» поспілкувався з директором Одеського художнього музею Олександром Ройтбурдом про те, що вже зроблено на новій посаді, про плани перетворень, а також про втручання політики в мистецтво і головну проблему українських виборів.

« Предыдущая  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14   ...  Следующая »

Новости в регионах

Днепр

October 2018
M T W T F S S
« Sep    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  
91 queries. 0.446 seconds.
91 / 0.446 / 16.91mb