19 Мая, Четверг |
USD EUR |
Киев °C
Чому західні фінансисти змінюють своє ставлення до України, коли Одеський припортовий завод може перейти в приватні руки і що держава може отримати від реалізації хімічного гіганта? В інтерв'ю з радником з приватизації, президентом Pericles Global Advisory Ребваром Берзінджі. Одеський припортовий завод - флагман хімічної промисловості України і водночас - одне з найбільш скандальних державних підприємств. Розмови про намір продати завод точаться останні п'ять років, однак протягом цього часу ОПЗ перманентно опинявся в центрі гучних корупційних скандалів за участю людей з найближчого оточення колишнього керівництва держави. У підсумку «знакова приватизація», яка повинна була стати взірцем роздержавлення і драйвером для залучення інвестицій, перетворилася на посміх. Паралельно зростала заборгованість гіганта, а сам він кілька разів зупиняв роботу через «відсутність економіки». ОПЗ винен близько 250 млн дол олігарху Дмитру Фірташу і 2,2 млрд грн - державній компанії «Нафтогаз України». Враховуючи фактор боргів і те, що остання публічна оцінка заводу становила 54 млн дол, його продаж здається малоймовірним. Чи можливо вирішити проблеми підприємства і що держава може отримати від його приватизації? Про це ЕП поспілкувалася з Ребваром Берзінджі, президентом Pericles Global Advisory - компанії-глави консорціуму радників з приватизації ОПЗ. Окрім іншого, він розповів про історичний шанс нової влади провести фундаментальні зміни в країні та покращити інвестиційні настрої західної фінансової спільноти щодо України.
Треба руйнувати систему, за якої всі попередні президенти України використовували приховані важелі впливу на Уряд і не давали Кабміну проводити незалежну політику. Про це заявив лідер партії «Сила і Честь» Ігор Смешко 5 липня в ефірі ток-шоу «Опозиція», спільного проекту телеканалів «Україна» та «Наш». «Чи буде склад нового парламенту якіснішим нинішнього? Наш виборець стає все більш і більш досвідченим. І це прекрасна новина. Позаду - два Майдани, 28 років незалежності. Практика вже навчила наших виборців розрізняти: що таке політична еліта та нові обличчя у владі, яка різниця між політиками і позапартійними професіоналами, які становлять основу органів державного управління», - сказав Ігор Смешко.
Довкола чого тепер вибудовувати кампанію в останні дні окремим політичним силам - не ясно... Зараз нас чекає наплив рейтингів. Я особисто ніколи не сприймав цю нашу постійну істерію про «продажних соціологів» , які «малюють не такі рейтинги», як, очевидно, комусь хотілось. Як показали президентські вибори - всі ці дані треба сприймати дуже серйозно. Вожночас, варто згадати і «війну рейтингів», що розгорталася у нас перед першим туром президентських виборів. Тоді дехто із соціологів давав дещо відмінні результати. Відмінні у тому числі і від дійсності. Тому результати, які будуть показувати зараз, треба сприймати з увагою але обережністю. Вибори ще можуть показвти сюрпризи, бо явка може бути невисокою, а це виведе на перший план мобілізаційний потенціал. Він може мати прив'язку або до лідера, або до ідеології, або до інших ресурсів. Приміром, В. Гройсман - чинний прем'єр, а тому ресурсів для реалізації поставлених задач у нього більш ніж досить. Особливо в умовах зниженої явки. Чи варто його скидати з рахунів? Мабуть, робити це зарано. І це стосується багатьох інших політиків і політичних сил, що претендують на місця в парламенті…
Сьогодні Україна зіткнулась із черговою спробою реалізації кремлівського плану з проросійського реваншу. Використовуючи можливості впливу куплених українських телеканалів, була спланована спеціальна інформаційно-психологічна операція, замаскована під формат так званого телемосту телеканалу NewsOne із представником російської пропагандистської машини «Росія 24». І це під час неоголошеної війни, в якій загинули тисячі українських патріотів, а частина нашої території є окупована агресором. Коли будь-який діалог має попередньо готуватися та мати на меті лише відновлення нашого суверенітету над захопленими територіями. Попри те, що господарі телеканалу NewsOne під тиском громадськості скасували запланований «телеміст» з пропагандистами російського телеканалу «Росія», це є свідченням чергової хвилі інформаційного вторгнення, яка буде без сумніву продовжена…
Парламентські вибори, які мають невдовзі відбутися в Україні, стануть для вітчизняних медіа черговим тестом на професіоналізм. Йдеться про їхню здатність оперативно, повно та неупереджено висвітлювати весь процес виборчої кампанії і тим самим всіляко сприяти виборцям з ухваленням рішення, кому з політичних партій та кандидатів-мажоритарників надати перевагу. Особливо високі вимоги щодо такої інформаційної роботи висуваються до суспільного мовника. Нещодавно з цією метою для журналістів телеканалу UA: ПЕРШИЙ та регіональних каналів Суспільного було проведено спеціальний тренінг. Він відбувся в рамках діяльності Проекту розвитку потенціалу суспільного мовника в Україні, який з січня 2017 року реалізує Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA).
Залучення кредитних спілок доагрокредитування матиме позитивний ефект для розвитку сегменту мікро та малих фермерських господарств. На практиці вагома роль у цьому процесі відведена інструменту аграрних розписок, які можуть використовуватися як забезпечення за наданими кредитами в умовах нестачі «твердої» застави у позичальника. Мікро та малі фермерські господарства зацікавлені в аграрних розписках, однак наразі обмежена кількість кредиторів готова надавати фінансування підприємствам з цього сегменту. Зі свого боку для кредитних спілок це перспективний напрямок, в якому вони можуть ефективно працювати та залучати нових клієнтів. Завдяки законодавчим змінам з минулого року кредитні спілки можуть працювати з аграрними розписками, і перші практичні результати не змусили на себе чекати. Наприклад, кредитні спілки, які вже використовували аграрні розписки, цього року отримали значно більшу кількість заявок на кредити від аграріїв у порівнянні з попередніми періодами. Інші ж підприємства уважно вивчають та поступово також долучаються до роботи з інструментом.
Є особливий сегмент українського електорату. Ці люди не дружать з фактами, не відслідковують причинно-наслідкові зв'язки і не грішать критичним мисленням. Вони пишаються своєю приналежністю до кагорти «патріотів», до тих хто «думає» і «дякує» і голосує не по приколу. Вони впритул не помічають корупцію своїх кумирів, зате люблять простенькі формули - хто свій, а хто чужий. Будь яку незгоду з «генеральною лінією» пояснюють підступністью агентів Кремля, роботою за гроші на ворога, наприклад на Медведчука, ніяк не зв'язуючи партнерство останнього з їх лідером. Вони реагують на зовнішні ознаки «патріотизму» - вишиванки, мову, патріотичні речівки і пафосні промови, загальні слова і вкорінені штампи типу «якщо ти вважаєш, що нашу держава потрібно демонтувати, то ти хочеш здати Україну Путіну». Бо вони не замислюються що країна і держава - різні поняття, і в нашому випадку наша держава - найнебезпечніший ворог нашої країни.
В ситуації (абсолютно прогнозованій) довкола ПАРЄ я бачу один великий плюс. Можливо, після даного голосування Україна відродить свою дипломатію і перестане сподіватися, що «великі дяді» за нас усе вирішать і все нам «порішають». Той інфантилізм, який тривалий час Україна демонструвала на зовнішньому напрямку, дасть Бог, нарешті відійде у минуле. Обрана тактика - бути шакалом Табакі при американському Шерханові - отримала чергову поразку (Порошенко щиро вважає, що це перша наша дипломатична поразка, але я йому можу дати перелік його особистих провалів у зовнішній політиці - стратегічно більш важких, ніж вчорашнє голосування). Вчорашня ніч показала: Вашингтон не всесильний, Захід не монолітний, Україна - не пуп землі, Росія вміє чекати і добиватися свого, головні принципи Європи є незмінними з середньовічних часів: право і вигода неподільні, справедливість на боці тих, хто продемонструє більшу рентабельність і купівельну спроможність. Нічого дивного - протестантська етика і дух капіталізму.
Чому українці часто бідкаються? Коли впаде рейтинг Зеленського та чи варто чекати на нову хвилю ненависті з боку прихильників Порошенка? Яким може бути зворотній бік децентралізації? Чим відрізняються українці і росіяни? Про це, а також про думку кума, еволюцію українців, рейтинги партій і реформаторський мазохізм «УП» поговорила із президентом Асоціації політичних психологів України Вадимом Васютинським. Наводимо його відповіді на запитання.
Нещодавні вибори до Європарламенту показали: чутки про смерть Європейського Союзу виявилися дещо передчасними. І це не дивно, адже навіть ультра-націоналісти у різних європейських країнах на тлі вкрай важких і малопередбачуваних перемовин щодо виходу Британії з Євросоюзу, вже не виступають з гаслами «До побачення, ЄС!». Вельми показово, що й створена цими днями правими партіями в Європейському парламенті окрема фракція також не ставить на меті розкол Євросоюзу. При цьому, значні відмінності між регіонами і країнами в Європі зберігаються. До того ж, виглядає так, що проблеми одних європейців мало хвилюють інших. Тобто, як влучно зазначила відразу ж після згаданих євровиборів інформагенція «Німецька хвиля» - «вінегрет національних особливостей» зберігається. Що ж відбувається наразі в Європі і що робити Україні?..
З лютого 2019 року в Україні почали суворо дотримуватись вимог законодавства щодо умов перетину державного кордону на автомобілі. Згідно чинного закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», кожен український автовласник, який прямує на автівці за кордон, зобов’язаний мати чинний міжнародний страховий сертифікат «Зелена картка». Відтепер його наявність прикордонники перевіряють в кожного водія на кожному пункті перетину державного кордону. У разі відсутності згаданого документу за межі нашої країни автомобіль не пропустять. Прикордонники так само перевіряють, чи є страховий поліс «Зелена картка» від іноземної страхової компанії і у тих закордонних автовласників, які прагнуть проїхати на територію України. Це не випадково: наша країна входить до Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», правила якої однакові для всіх країн-підписантів.