А тем временем...

В мире

Facebook

Главная » Аналитика

Создана: 10 August 2018 в 15:16

Економіка впливу світової фабрики фоловерів/ботів, або, як продається вплив у соціальних мережах…

Актори й політики, герої ток-шоу і спортсмени, журналісти та колишні моделі здобувають сотні тисяч прихильників онлайн через компанії з торгівлі фоловерами. Редакція The New York Times (NYT) з’ясувала, що більшість з продаваних підписників є ботами, які механічно копіюють і поширюють публікації за встановленим алгоритмом. А це означає, що гроші, які платяться за залучення живих клієнтів/покупців/читачів/виборців, йдуть на збагачення бото-фабрик. Зате боти можуть поширювати задану інформацію і формувати потрібну думку серед широкого загалу. Що саме виявили журналіст NYT — в адаптованому перекладі розслідування. Мова йтиме про американський сегмент мереж, але ж в інтернет-бізнесі наслідування західних практик є чи не найпершим правилом.

Фото: Фабрика ботів.

Опрос

Как вы оцениваете свой «добробут» - уровень жизни?

Показать результаты

Loading ... Loading ...

Звідки беруться боти?..

Ви можете вести цілком пристойне онлайн-життя, публікувати власні фото, ділитися публікаціями, позначати своє місце роботи чи навчальний заклад.

А десь там, на просторах Twitter й Facebook обліковий запис із дуже схожою на вас фотографією та вашим іменем поширюватиме дописи англійською, арабською та іспанською, коментуватиме публікації порнозірок та буде підписаним на 5000 сторінок.

Як з’ясувало розслідування NYT, компанії, що продають підписників в соцмережах, не тільки створюють ботів, але й копіюють онлайн-профілі реальних людей. Інколи дублікати з’являються у сторінок, на які давно не заходив їх власник (характерно для Twitter), інколи — навіть активні акаунти перетворюються на спамерів.

Шахраї непомітно міняють одну-дві літери в імені, накладають фільтр на аватарку (щоб обдурити технологію розпізнавання обличчя) і видають фейкові сторінки за справжніх користувачів, отримуючи за це кошти від тих, для кого критично важлива кількість фоловерів у Мережі.

Один з таких продавців — американська компанія Devumi, яка розпоряджається сотнями тисяч штучних сторінок і заробляє цілком собі реальну валюту на тіньовому ринку соціального онлайн-впливу. Зауважимо, що продаж фоловерів в соцмережах вважається шахрайством і карається з боку адміністрацій.

Втім, Devumi активно співпрацює з бізнесменами і знаменитостями, які хочуть виглядати популярнішими. У багатьох фахівців прямий заробіток залежить від того, наскільки вони впливові онлайн. І це не тільки дівчата-моделі з Instagram.

«Ніхто не сприйматиме вас, як професіонала, якщо ви не маєте значної і зацікавленої аудиторії», — говорить Джейсон Шенкер (Jason Schenker), економіст, який спеціалізується на галузевих прогнозах. Свого часу він придбав у Devumi щонайменше 260 000 фоловерів.

Команда розслідувачів New York Times з’ясувала, що Devumi має загальну базу з приблизно 3,5 млн автоматизованих облікових записів, які вони багаторазово продають різним клієнтам. Винахідливі помічники забезпечили «лідерів думок» понад двомастами мільйонами підписників в Twitter.

Проаналізувавши інформацію про діяльність Devumi, що була доступна редакції, журналісти виявили мінімум 55 000 облікових записів Twitter, які копіювали дані реальних людей. По суті, мова йде про масштабну крадіжку онлайн-особистостей.

Фейкові акаунти, їхні продавці та покупці заполонили Facebook і Twitter. Колись створені для спілкування з родичами та розглядання фотографій друзів, соцмережі сьогодні виконують роль викривленого дзеркала: допомагають створити ілюзію про те, що хтось є відомішим, більш значущим та цікавішим, аніж насправді.

Що цікаво, робочою силою виступають навіть не живі користувачі, а боти. Вони впливають на політику, міжнародні відносини, розпалюють расову ворожнечу і пригноблюють підлітків. За деякими підрахунками (втім, не підтвердженими офіційно), 48 млн активних облікових записів Twitter (біля 15%) — це автоматизовані сторінки, створені спеціально для заробітку на чужих амбіціях.

У листопаді минулого року Facebook визнала, що неправильно рахувала кількість фейкових сторінок: насправді їх вдвічі більше, тобто, 60 млн. І хоча керманичі соціальних платформ висловлюють «глибоке занепокоєння» ситуацією, бот-індустрія розвивається, комерціалізується і занурюється у тіньову економіку.

Хто купує прихильників?..

Команда NYT опрацювала ділову та судову документацію, в якій зафіксовано понад 200 000 покупців, серед них: зірки ріаліті-шоу, професійні атлети, комедіанти, лектори TED, моделі та навіть пастори.

Частіше клієнти купували фоловерів собі для себе ж, інколи — родичі, помічники чи підлеглі придбавали ботів для когось іншого. Інколи в гру вступали цілі PR-агенції.

Пенні чи менше — стільки коштує один фоловер в Twitter, перегляд в YouTube, прослуховування треку в SoundCloud, підтвердження професійних навичок в LinkedIn. Розслідування виявило серед клієнтів Devumi безліч популярних в Америці персон, і NYT в своєму матеріалі називає деяких особистостей поіменно.

Наприклад Майкл Делл (Michael Dell) — засновник і керівник компанії Dell, має фоловерів з ферми Devumi. Серед клієнтів згадується ім’я Марти Лейн Фокс (Martha Lane Fox), яка входить до наглядової ради Twitter.

Інкубатор Devumi використовують і закордонні клієнти. Державна агенція новин КНР Xinhua оплатила сотні тисяч фоловерів та перепостів у Twitter, щоб поширювати пропаганду офіційної політики партії за кордоном — в самому Китаї користуватися сервісом мікроблогів заборонено.

Крістін Бінс (Kristin Binns), речниця Twitter, пояснює, що соцмережа не вчиняє дій за підозрою користувачів у придбаванні фоловерів, в першу чергу тому, що важко довести, хто саме відповідальний за купівлю ботів. Коли журналісти передали Twitter інформацію про кілька фейкових акаунтів, в яких скопійовано дані реальних користувачів, адміністрація не надала підтвердження, що такі акаунти порушують правила сервісу.

«Ми продовжуємо боротися проти автоматизованих облікових записів, так само, як і проти спаму та фейкових сторінок», — запевнила Бінс. Втім, саме Twitter має чи не найлояльніші вимоги для реєстрації нового користувача, що сприяє поширенню шахрайських схем.

Економіка впливу...

Минулого року 3 млрд людей залогінились у Facebook, WhatsApp та китайському Sina Weibo. Глобальне прагнення користувачів об’єднуватися в одній соцмережі переформатувало список Fortune 500, кардинально вплинуло на рекламний бізнес, а також запровадило нові маркери статусу: кількість людей, які підписані на ваші оновлення, які ставлять Like, які хочуть товаришувати з вами онлайн.

Для деяких бізнесів ці віртуальні показники мають грошовий еквівалент в реальному світі. Сама лише кількість підписників впливає на оцінку компанії та рішення скористатися її послугами, навіть не враховуючи відгуки та оцінки.

Цей же показник є важливим для лідерів думок в соцмережах — власне, вони і з’являються, коли збільшується кількість фоловерів. Чим більше людей залучає на свою сторінку блогер чи влогер — тим більше він зароблятиме на рекламних угодах. Агенція Captiv8 зконтактовує бренди і знаменитостей соцмереж.

За даними цієї компанії, інфлюенсер зі 100 000 фоловерів заробляє в середньому $2 000 за рекламний твіт, в той час як автори з мільйоном підписників можуть отримати за публікацію $20 000. Є спеціальні майданчики, на яких достатньо витратити пару хвилин і надати дані своєї кредитки, щоб придбати величезну кількість «фанатів».

Ці сайти (Social Envy, DIYLikes.com тощо) ніколи не уточнюють, продають вам живих людей або ботів, але дієвість соціального інструменту від цього не залежить.

Елементарна психологія більшості: коли ви бачите, як багато користувачів поширило публікацію, ви автоматично починаєте більше довіряти її автору.

Скоріше за все, ви також поширите пост або підпишетеся на оновлення цього облікового запису. Джуліан Темпелсмен (Julian Tempelsman) з компанії Smyte, що бореться з онлайн-зловживаннями, стверджує, що боти впливають на алгоритми Twitter і Facebook: «Соціальні мережі постійно рекомендують контент, а одним з факторів, який вони враховують, підбираючи рекомендації, є популярність автора. Більша кількість Like&Share сприяє потраплянню автора в перелік рекомендацій».

Слідчий експеримент...

Цікаво, що на своєму сайті Devumi стверджує, ніби її продукти схвалені соцмережами. Засновник Джерман Келес (German Calas) зазначає, що компанія використовує тільки ті механізми просування, які дозволені в Twitter, тож ваш обліковий запис не заблокують.

Нагадаємо, що Twitter забороняє купувати чи продавати ботів, але сайт обіцяє повну конфіденційність своїм покупцям: «Наші фоловери нічим не відрізняються від інших користувачів соцмережі, поводяться на сайті цілком природно. Єдина можливість дізнатися, що ваша аудиторія оплачена — якщо ви самі про це розповісте».

Щоб краще зрозуміти, як працює фабрика з продажу ботів, команда NYT стала клієнтом компанії: в квітні минулого року для тестового акаунту в Twitter було закуплено 25 000 фоловерів за $225. Перші 10 000 платних читачів виглядали як справжні люди: з фото, прізвищами та іменами, вказаним місцем проживання, біографією. Але уважніший погляд — і ви помічаєте підозрілі деталі:

• користувач підписаний на кільки тисяч сторінок, але його фоловлять лише одиниці;

• імена та прізвища мають цифри замість літер чи непримітні заміни латинських символів (маленька латинська l замість великої латинської I);

• безсистемні ретвіти різними мовами, без авторського контенту.

Наступні 15 000 «користувачів» виглядали відверто несправжніми: без фото, цифри і фрагменти слів замість імен, відверта реклама чи спам на сторінці профілю. Несправжній обліковий запис легше виявити, розглядаючи користувачів групами — тоді стає помітно однакові дії фоловерів.

Навіть нікому не відомий умовний студент чи школярка є важливим учасником Twitter-суспільства та «економіки впливу». Адже один справжній користувач може перетворитися на 10 копій, які мінімально відрізняються від оригіналу. Згідно з цінами станом на грудень минулого року, Devumi продавала якісних фоловерів (тих, що схожі на реальних користувачів) за менше ніж $0,02.

Кожен бот слідкує приблизно за двома тисячами клієнтів компанії, а значить, заробляє близько $30.

Акаунти з поцупленими даними котуються вище — їх показують клієнтам в першу чергу.

Деякі з високоякісних ботів — це навіть не скопійовані, а справжні облікові записи, власник яких давно не заходив у Twitter.

Спільнота Devumi...

Дослідники вирішили звернутися до клієнтів Devumi, але більшість з них відмовилася надавати коментарі чи заперечувала сам факт купівлі ботів. Розслідування NYT наводить кілька прикладів купівлі ботів для розвитку кар’єри — навіть тими, хто, здавалося би, і так відомий:

• актор Райан Хьорст (Ryan Hurst) з серіалу «Сини Анархії» («Sons of Anarchy») придбав 750 000 фоловерів на суму $4 000. Це 3/4 від загальної кількості його сьогоднішньої онлайн-аудиторії;

• Соня Морган (Sonja Morgan) з американського реаліті-шоу використовувала ботів для просування своєї лінії одягу та сайту;

• учасник American Idol Клей Айкен (Clay Aiken) заплатив за поширення скарги на сервіс Volvo — Devumi-боти ретвітнули відповідну публікацію 5 000 разів;

• відомі у англомовному сегменті соцмереж сестра і брат Арабела і Джаадін Дахо (Arabella, Jaadin Daho), 14 і 13 років відповідно, разом заробляють на публікаціях $100 000 на рік від контрактів з Amazon, Disney, Louis Vuitton, Nintendo. Їх облікові записи в Twitter промотують тисячі фейкових прихильників, яких власним дітям придбала мати і менеджер Шадя Дахо (Shadia Daho);

• навіть Джітендр Седев (Jeetendr Sehdev), який позиціонує себе «кращим світовим експертом з розвитку особистих брендів», що написав бестселер про феномен збагачення Кім Кардашян, з 2015 року купив сотні тисяч несправжніх читачів у Devumi. А от у книзі він пояснює власну популярність по-іншому: «Секрет — в автентичності».

• А Маркус Холмлунд (Marcus Holmlund), колишній співробітник модельної агенції Wilhelmina, розповів, що у 2015 році купував ботів для роботодавця за власні кошти. Лише для того, щоб виконати поставлену супервайзером задачу з нарощування онлайн-популярності агенції. Також є категорія менеджерів, які купують ботів, не повідомляючи про це замовникам. І вони, і самі онлайн-знаменитості відмовилися відкрито розповідати про співпрацю з бот-фермою. Серед тих, хто наважився прокоментувати — Ден Леаль (Dan Leal), американський продюсер, режисер та іноді актор у фільмах для дорослих. За останні роки він придбав не менше 150 000 фоловерів, але витрати повністю себе виправдовують. Леаль не боїться штрафних санкцій з боку адміністрації Twitter: «Безліч публічних осіб, компаній, музикантів купують фоловерів. Якби у Twitter захотіли вичистити покупців ботів, то в соцмережі не залишилося б жодної знаменитості.»

Містер Келес — продавець онлайн-щастя...

Годі й сподіватися, що за такою цікавою схемою розмноження ботів стоятиме звичайний слухняний громадянин. Коли журналісти вирішили навідатися до офісу компанії, виявилося, що за вказаною на сайті адресою на Мангеттені, Нью-Йорк, цього підприємства немає.

Офіс знайшовся у Флориді, на батьківщині засновника Келеса. Цей 27-річний підприємець не поспішає публікувати точні відомості про себе.

У резюме від 2014 року, знайденому у вебі, вказано, що Джерман Келес здобув ступінь з фізики у Принстонському університеті в 2000 році, хоча на той час йому було 10 років, і приблизно тоді ж отримав докторську ступінь з комп’ютерних наук в MIT.

На запит журналістів представники обох вишів відповіли, що в їхніх записах немає відомостей про студента Келеса. А от на його актуальній сторінці в LinkedIn зазначено диплом магістра з міжнародного бізнесу в MIT, хоча такого диплому цей освітній заклад взагалі не видає.

Келес розташував частину відділів роботи з клієнтами на Філіппінах, що допомагає економити, але й створює шпарину для витоку персональних даних про підприємця. Так, минулого року Келес подав до суду на Ронвальдо Боадо (Ronwaldo Boado), колишнього менеджера Devumi з Філіппін, якого було звільнено через конфлікти в команді.

За свідченнями Келеса, після звільнення Боадо перехопив дані про 170 000 клієнтів і створив фейкову фабрику фейкових ботів. Він хотів не продавати інших ботів, а отримати кошти за ті акаунти, які продавала справжня Devumi, — так пояснює Келес у тексті судового позову.

Харчовий ланцюг в соціальних мережах...

Судові документи викрили деякі цікаві факти: Devumi навіть не створювала тих ботів, якими торгувала. Компанія закуповувала їх цілими партіями на величезному онлайн-ринку фейкових соціальних акаунтів.

Ті, хто безпосередньо створює ботів для соціальних мереж продають їх посередникам на кшталт Devumi — є сайти Peakerr, CheapPanel, YTbot. Не всі вони однаково комфортні для співпраці — деякі, наприклад, приймають оплату лише віртуальними валютами, але не кожен інфлюенсер має крипту. Облікові записи можуть кілька разів змінювати власників і навіть одночасно бути доступними більш ніж одному продавцю.

На ресурсі Peakerr можна придати тисячу якісних ботів, що «дописують» англійською мовою за трохи більше ніж $1, а Devumi оцінює аналогічну партію у $17. Цінова політика дозволила Келесу згенерувати непогані статки.

Всього за кілька років Devumi продала 200 млн фоловерів у Twitter для 39 000 клієнтів, що становить третину від понад $6 млн у продажах за цей період.

Коли редакція звернулася до Келеса з проханням роз’яснити торгівлю вкраденими обліковими записами, він запросив кілька акаунтів для аналізу і потім перестав виходити на зв’язок.

Реакція Twitter...

Крістін Бінс пояснює, що дії компанії зосереджені, в першу чергу, на пошуку спамерів у Twitter, а не акаунтів з викраденими персональними даними. У грудні, наприклад, щотижня виявляли 6,4 млн спамерів.

Дані, передані командою NYT призвели до масового блокування ботів, оскільки платформа дуже серйозно налаштована на боротьбу зі спамом, — уточнює пані Бінс. Наразі, саме зі спамом.

Але для ефективнішої боротьби слід було би запровадити нові правила реєстрації з обов’язковим підтвердженням, що користувач не є ботом.

Колишні співробітники технічної команди Twitter підтверджують, що роками їх головним завданням була боротьба із реальними користувачами, які поширюють мову ненависті, булінг, расизм, сексизм та інші негативні явища в інтернеті.

І тільки останнім часом, після викриття схем використання ботів для впливу на політичні кампанії адміністрація звернула свою увагу на протистояння автоматизованому використанню облікових записів.

Деякі оглядачі економіки соціальних мереж вірять, що Twitter має свої причини не боротися з ботами занадто агресивно, — схожі до тих, які висловлював порнорежисер Ден Леаль.

Протягом останніх двох років сервіс мікроблогів відчайдушно бореться за збільшення аудиторії, щоб не відставати від конкурентів Facebook і Snapchat. Тому вичищення ботів (і наступ на інфлюенсерів) не є надто бажаним для цього бізнесу взагалі.

Розслідування показує, наскільки глобальною є сіра реальність соціальних мереж. Не тільки шахраї, але «пристойні та поважні» люди купують фейкові облікові записи. Самі ж онлайн-майданчики не воюють з поширенням бото-ферм — у них є інші проблеми.

Ми всі, так чи інакше, беремо участь у поширенні соціальних мереж, а їх вплив на наше життя, економіку і розвиток суспільств постійно зростає.

Викриття подібних історій дає змогу поглянути на інший, неочевидний бік соціальних мереж: критично оцінюйте інфлюенсерів, пильнуйте свої облікові записи і спробуйте не долучатися до нелегальних заробітків на вашій присутності в інтернеті.

Мережа може, і повинна використовуватися для покращення якості життя. Хоча б от спробуйте себе у мобільній благодійності.

За матеріалами The New York Times.

Джерело.

Автор: Переклад Катерини ПРОГНІМАК.
Источник:«Политика&Деньги» - politdengi.com.ua.

Нашли ошибку? Выделите и нажмите Ctrl+Enter

Ваш запрос обрабатывается....

Комментарии - Нет комментариев

Добавить комментарий

Развернуть форму



Актуально...

Самые обсуждаемые

Популярные

42 queries. 0.390 seconds.
42 / 0.390 / 16.23mb